Нове життя

Частина 9

Ханна вийшла з зали і попрямувала на вулицю. Вона не розуміла, що саме відчуває зараз. Полегшення? Пригнічення? Дівчина заплуталась у вирі своїх емоцій, багато з них були новими і невідомим їй досі. Чи ревнувала вона? Так, можливо. Чи не байдуже їй на поведінку Джессі поряд з Галлі? Вона не знає відповіді, це стає дедалі складніше виявити. З одного боку їй байдуже, але вона не любить розпусти і дівчат, які тільки й роблять, що своїм зовнішнім виглядом зваблюють хлопців. Тільки не в їх штабі. Або нехай роблять це так, щоб вона цього не бачила. Це вкрай бісило. З іншого боку, Ханна відчула такий гнів, коли побачила як та мацає Галлі, що не контролювала ні своїх слів, ні своїх емоцій. Це схоже на ревність, так, проте чи справді це так? Та байдуже! Її не стосується особисте життя інших. Коли вона повернеться в штаб її вже не буде!

Дівчина їхала по знайомій дорозі до передмістя. По дорозі вона зустрічала місцевих, що ледве пересували ногами, їх зовнішній вигляд був такий зморений, що їй хотілося допомогти. Вона зупинилась і вдягла захисту маску, зі скла та пластику. В масці було все чудово видно, але зовні неможливо було розгледіти обличчя того, хто під нею ховався, і це було чудове доповнення.

  - З вами все добре? - вийшовши з машини поцікавилась вона у жінки, що ледве трималась на ногах, її обличчя ховала темна хустка - Агов, ви чуєте мене?

  - Допоможи мені... - прохрипіла жінка піднамаючи своє спохмурніле, втомлене, сповнене білью обличчя

  - Як вам допомогти? - спитала дівчина підходячи на крок

  - Вбий мене, будь ласка, вбий! - прохала жінка мало не зі сльозами на очах

  - Я не можу, якщо вам потрібна допомога, я допоможу, відвезу вас до штабу, там є все необхідне! - почала запевняли Ханна

Руки жінки тремтіли, але вона спромоглася підняти рукав своєї потріпаної кофти. Те, що Ханна побачила там, був суцільний жах, її рука вже синьо-фіолетова, поглинута вірусом. Тепер стало зрозуміло, чому вона ледве пересувається. Їй лишилося невдого.

  - Зроби це! - наказала жінка

Ханна вийняла пістолет з ременя і наставила на жінку. Вбивати цивільних вона не могла, і ніколи не робила цього, це суперечило її правилам. Її рука почала тремтіти.

“ Ти найхолоднокровніша з усіх пам'ятаєш? Ти вбила не одного солдата "ПЕКЛА", ти впораєшься! - змушувала себе Ханна - Вона загроза, а ти їх усуваєш! Тому опануй себе!”