Ранкова пробіжка з Ханною, тренування два рази на тиждень, вечірня прогулянка по даху будівлі. Саме так проходив дні Галлі протягом декількох наступних тижнів. Звісно були ще розмови з іншими хлопцями. Розмова з Ханною, якщо та у гарному гуморі. Та нічого особливого поки що не траплялося, і йому ставало нудно. Кожен день як один, і тільки інколи його розбавляють розмови. Коли він спитав в Ханни, чому йому не можна з ними на завдання, вона відповідала завжди одне й те саме «Ти ще не готовий». При цьому вираз її обличчя був стурбований, хоч можливо, вона ніколи цього не помічала. Сьогодні має відбутися його перший тренувальний бій з кимось із хлопців, проте з ким саме, ніхто йому не сказав. Ханна добре з ним займалася, і навіть одного разу сказала, що він має всі шанси перемогти. «Два тижні тренувань, це капець як мало, але якщо вміти навчати і вчитися, то цього більше ніж достатньо. На щастя, я вважаю, що я хороший вчитель, а ти просто чудовий учень». Саме такої думки була дівчина.
Галлі стояв посеред зали, де через кілька годин зберуться інші, для того щоб подивитися на те, як новачок впорається з кимось з них. Йому подобалось це місце, подобалися ці люди, подобалося те, що він більше нікому не належить. Він насправді розуміє, що потрібен Лоуренсу, він його порятунок. А те, що Галлі мав вибір, робило його вільним від кайданів, яким він був прикутий у лабіринті. Тут він не був лише піддослідною, беззахисною тваринкою, з якою могли робити все що заманеться, тут Галлі мав право обирати. Можливо, саме тому він обрав допомогти. Йому ніхто не казав про те, навіщо він потрібен їм, але здогадатися не важко, особливо після слів Ханни про те, що в його крові є щось, що потрібно для ліків.
Двері позаду відчинилися, проте він цього не помітив. Галлі зрозумів, що хтось прийшов лише тоді, коли тепла, легка рука впала на його плече.
- Хвилюєшься? - спитала Ханна
- Ні, чого мені хвилюватися, коли в мене був настільки чудовий вчитель? - він їй підморгнув і Ханна не втримала усмішки
- Це все лише твоя заслуга, Галлі - відмахнулась дівчина
- Не кажи так, без тебе у мене нічого б не вийшло!
- Чесно кажучи, ти мій перший учень, - сказала Ханна - і перший новачок, якого я взяла до себе, зазвичай я беру лише досвідчених солдатів, навіть коли не була головною, а лише командором
- Чому ж ти взяла мене?
- Частково тому, що попросив Лоуренс, частково для того, щоб спробувати щось новеньке - чесно відповіла вона
ВИ ЧИТАЄТЕ
Нове життя
Fiksi PenggemarГаллі смертельно поранений, і, можливо, це чудо, що його вчасно знайшли. Він думав, що помре і ця думка його аж ніяк не лякала. Та все склалось інакше, і життя подарувало йому другий шанс. Він зустрічає дівчину і закохується. Його життя стає іншим...
