Частина 8

119 14 6
                                    

Ханна пролетіла повз Галлі мов ракета, він навіть нічого й зрозуміти не встиг. Він перезирнувся з не менш здивованим Джорджем, а потім пішов за нею. Та на третьому поверсі її не було. Він стукав в кімнату хвилин дясять, і якби вона була там, то вже давно відкрила б йому. Галлі зайшов до себе в кімнату і визирнув у вікно. На вулиці її теж не було. Тому він вийшов і знову підійшов до її дверей, постоявши трішки, хлопець сів і сперся об холодну стіну.

“ Куди вона вже поділася?”

Потроху його поглинав сон і він мимоволі піддався йому.

Галлі прокинувся від кошмару, важко дихаючи, він намагався зрозуміти де він і що відбувається. Та потім згадав, що чекає на Ханну. Заспокоївши дихання, він знову сперся спиною об стіну і відкинув голову назад. Галлі так давно не згадував про них, що цей кошмар здався йому жорстокою реальністю. Уві сні...

                            ***

...він стояв зі зброєю в руках і цілився в Томаса, проте це був інший Галлі, а той який він зараз лише спостерігав. Галлі хотів зупинити себе, але їх розділяв невидимий бар'єр. Його не чули. Його не бачили. Він не міг зупинити себе і був змушений спостерігати. Томас кричав, що вихід за тими дверима і він йому допоможе. Але той старий Галлі лише хитав головою, його руки тремтіли, ніби всередині нього йшла боротьба за контроль над тілом. І нажаль переміг не здоровий глузд. Він вистрілив і Чак разом з ним повалився на підлогу. Ніхто не звернув на нього увагу, на те як він задихається він дерев'яного списа в грудях, який кинув Мінхо. Чак щось казав Томасу, затискаючи в руці дерев'яну фігурку, яку він зробив сам, для своїх батьків. Галлі, що спостерігав, тарабарив по бар'єру і той зник. А разом з бар'єром зникло все інше. Надійшов непроглядний туман, голоси стихли, силуети щезли. Він лишився один. Та ненадовго. Туман потроху розсіювався. Він побачив як до нього на зустріч йде Бен, весь поранений, синій, ноги й руки вивихнуті, він був наче зомбі. Його понівечене тіло наближалося

  - Дивись, що ти зробив зі мною! - казав Бен - Ти віддав мене ґриверам на корм, а міг би врятувати!

  - Ні, я не міг цього зробити, ти ж знав, що це був єдиний спосіб..

  - А вистрілити в мене теж був єдиний спосіб? - почувся позаду голос Чака, з грудей якого стікала густа, темна кров

  - Чак, я не хотів цього робити

  - Але зробив! Це ти у всьому винен!

Нове життя Where stories live. Discover now