Швидка трансміграція. Частина 2 (Записи Гравців та Хостів)

4.209

Хоча еволюціонувавшого зомбі вразило безліччю здібностей, він не виглядав таким вже пораненим. Це змусило всіх почуватися безпорадними. 

Тим часом, шкільний лікар був абсолютно незворушний, незважаючи на те, що еволюціонувавший зомбі дивився на нього. Нін Шу подумала, можливо, лицьові нерви дядька були пошкоджені, оскільки він завжди виглядав безпристрасним. 

Однак, коли знущався з неї, на його обличчі з'являвся вираз зневаги. 

- Грррр... 

Еволюціонувавший зомбі загарчав на лікаря. І коли всі подумали, що наступною жертвою буде дядько, монстр розвернувся і полетів геть. За кілька хвилин чорна точка зникла за обрієм. 

Нін Шу: Він втік... 

Усі важко зітхнули із затяжним полегшенням на обличчях. 

Фенікс подивилася на шкільного лікаря зі складним виразом. Коли вона побачила, що той незворушно допоміг Дейзі піднятися з землі, її серце кольнуло. З якоїсь причини вона заздрила, що Дейзі мала такого чоловіка. 

Вовк стояв поруч із Фенікс і, звісно, міг бачити гнів та заздрість на її обличчі. Він холодно сказав: 

- Він ніхто, людина нижчого класу, без здібностей. Все, що в нього є - це якись навик поводження зі зброєю. А ти ставишся до нього як до героя. Фенікс, про що ти думаєш? 

Вона підняла погляд і сказала: 

- Я так ставлюся до нього, тому що його аура повна таємниця для мене. Це викликає нерозуміння. 

Коли Фенікс побачила, що Вовк поставився до цього скептично, то продовжила спроби пояснити: 

- Він просто звичайна людина без жодних здібностей і не повинен вижити в цьому світі апокаліпсису. Однак, з якоїсь причини він випромінює небезпечну ауру, тому це так мене цікавить. 

Вовк глянув на неї холодно кажучи:

– Дуже сподіваюся, що це так. 

Потім розвернувся і пішов. 

Фенікс насупилась та поспішила його наздогнати. 

- Що ти хочеш цим сказати? Ти сумніваєшся в мені? Якщо так, то в чому сенс залишатися разом? Ти мені навіть не довіряєш. Отже, давай просто розійдемось! - сердито прокричала вона у спину, що віддалялась. 

Нін Шу була у повному захваті від божественних навичок стрільби шкільного лікаря і чіплялася до нього через це. 

Той глянув на неї і сказав: 

- Можна передбачити напрям, у якому рухатиметься ціль, ґрунтуючись на її поведінці. Якщо пам'ятати відстань між собою і мішенню, і час за який куля досягає цілі, то шанси на успіх будуть безперечно високими. 

Він сказав так, наче це було дуже просто. 

Нін Шу впала навколішки. Надто складно. Це вимагало блискавичної роботи мозку. Вона прийшла до думки, що замість таких зусиль простіше розмахнутися та вдарити сокирою. 

- Ти постійно падаєш на коліна. Вони в тебе не болять? - він зневажливо глянув на Нін Шу, – Ти безнадійна. 

Спочатку вона не помічала цього, але коли дядько її підняв, виявилось що коліна боліли так сильно, ніби були розбиті. 

Вони повернулися додому і дядько вирушив у ванну, щоб знову прийняти душ. Він же зовсім недавно вже приймав душ? 

Вона мовчки опустила голову і понюхала свій комір. Після тривалого перебування поряд з такою мізофобною людиною, як цей дядько, вона не могла не почуватися слимаком. 

Незабаром дядько завершив приймати душ і вийшов, загорнутий у рушник, як і раніше. Руки Нін Шу раптово відчули свербіж. Вони свербіли від бажання його стягнути. 

- Ти теж можеш піти прийняти душ, - сказав він, висушивши волосся. 

- Я думаю, що зі мною все нормально. Прийму душ наступного разу. 

Чистої питної води було так мало, чи добре витрачати стільки на душ? 

Лікар завмер, потім глянув на неї прохолодним поглядом. Він змусив волосся Нін Шу стати дибки. Лікар схрестив ноги, змушуючи їх виглядати ще довшим і стрункішим. 

Нін Шу нахилила голову, щоб заглянути під рушник. Спокуса була надто великою.