Таємниця Золотої Сережки

2."Ти-той хто мені потрібен"

—А...в-вибачте

Сказав Женя, збираючи папери. Він був у своїх думках, тому й не бачив нікого на заваді. Його цікавило лише одне - вбивство, яке йому дали. Останній папір він узяв біля ніг чоловіка. На останньому аркуші, який підібрав Женя, було написано все про розслідування. все, що в нього вийшло дізнатися. так само роздруковане фото сережки, і фото пораненої ключиці, також кілька фото з минулих вбивств, які доводили подібність усіх справ.

—Ще раз вибачте. — Промовив він, одразу прямуючи до завідувача відділення. Сережка, подібність убивств - Насправді, дуже важлива інформація. Як це не помітили експерти, які тут працюють довше? Але це зараз не головне.

У особистому житті, поза роботою, Спартак старався бути милим і хорошим, ніби пушистим зайчиком. Люди з його оточення ніколи б не сказали, що він вбивця і це дуже добре грає на руку Субботі.

—Вибачте

Спартак ненароком заглядає у папери хлопця, та бачить свою сережку.

"Дідько... Та невже це той, що мені потрібен?!" — Подумки радіє чоловік.

Але весь його продуманий план коту під хвіст. Треба швидко думати, що робити?
Продовжити діяти за своїм планом? Чи пройти за хлопцем? Найкращим варіантом зараз буде - прослідкувати за ним до його ж кабінету.
Тож, Суббота оглядується, а після йде за парубком на певній відстані, аби той не помітив.

Женя постукав до кабінету. Як завжди, начальника не було на місці. Він взяв телефон, набираючи номер Антона Валерійовича. Одразу ж розвертаючись у зворотний бік, цього разу вже обійшов невідомого йому чоловіка.

—Де ви?

Говорив Янович спокійним голосом, хоча в середині була чи тревога, чи злість.

—Мені треба терміново з вами побачитися. Це стосується справи якої ви мені дали.

Антон говорив, що зараз на зборах, що зараз зовсім не вчасно. Попросив передати його помічникам, або ж заступникам.

—Трясця.. — Промовив Янович, трохи стискаючи телефон у руці. Він розумів, що ця людина, яка здійснила всі ці дії, може бути будь-де. Навіть серед всіх працівників у цьому будинку. та навіть продавщиця у магазині.

Він трохи постояв, думаючи, що робити далі. Але віддавати підсумки своїх розслідувань він не наважився. Раптом що? Тому нічого не залишалося робити, як знову йти на місце злочину. Може, раптом, щось ще знайде.