Підсумок

245 13 4
                                    

Ось і закінчилася чудова історія двох хлопців. Спартак і Женя. Вбивця і слідчий. які, як виявилося, дуже підходять один одному.

Фанфік вийшов чудовим, і ми вдячні за ваш витрачений час на прочитання його.. ще більше вдячні за ваші коментарі, які надихають писати щось нове.

Так само хочу додати, що співпрацівник цього фанфіку, наша квіточка, написала два вірші, на честь цього фанфіка. Вони будуть трохи нижче.

Ми вже працюємо над створенням нової історії, тож невдовзі чекайте нові смаколики.

Окремо дякую дівчині, яка все це редагувала. Просто сонечко ♡.

Від соавтора: Ну а я в свою чергу хочу подякувати, киці, яка вклала у цю роботу дуже багато сили і душу. Ти просто скарб(⁠ ⁠˘⁠ ⁠³⁠˘⁠)♡♡ цьом<3

а ще, в нас є наш чудовий телеґрам канал, де будуть з'являтися новини що до наших історій, мємчики, та багато іншого.
Також ви зможете обговорити різні питання з нами(авторами) якщо вас щось цікавить.

Ми будемо раді бачити вас тут♡:
https://t.me/podkastteraphy

назва: хуйдожніки


а ось і вірші:

ВІРШ ДО 10 ЧАСТИНИ:

Ненавидь мене, дратуй, спробуй вбити, посадити за ґрати але я завжди буду побік тебе.
Навіть дихаючи поруч з тобою, повітря стає солодшим за мед.
І хоч я ненавиджу солодке, але кожен раз стараюсь вдихнути більше кисню з твоїм ароматом, аби запам'ятати на все життя.
А раптом ти підеш?
А ти підеш!
Я небезпечний...Тобі не потрібні ризики, проблеми, перестрілки...
Ти заслуговуєш кращого. Заслуговуєш того, з ким будеш в повній безпеці.
Нам не бути разом... Нам не бути пліч-о-пліч.

ВІРШ ДО 16 ЧАСТИНИ:

Смерть була не страшна.
}------------------------------------------{
Перший удар, другий, третій.
Я, лежачи на підлозі, терпів кожен болісний дотик.
Кров тоненькою річкою стікала по тілу.
Але це було не важливо.
Важливо було тільки одне. Він.
У голові відбивались відлунням слова "Невже я більше його не побачу?
Не відчую аромат терпкої м'яти і цигарок, які були так мені огидні."
Смерть була не страшна.
Страшно було уявити біль хлопця, який бачить мертве, окровавлене тіло свого коханого.
Все стискалось не від болі отриманої чужими руками, а від усвідомлення втрати один одного.
Я обіцяв, що не покину тебе невже я вперше в житті не виконаю обіцянку?

🎉 You've finished reading Таємниця Золотої Сережки 🎉
Таємниця Золотої СережкиWhere stories live. Discover now