Таємниця Золотої Сережки

18."Я кохаю тебе!"

- Спартак.. що з тобою зробили..мені сказали що тебе вже нема.. сонечко.. - Женя підбіг до чоловіка, відразу ж цілуючи його в все, що тільки міг. Що Женя, що чоловік, були розбиті зсередини. але щойно відчули один одного, всі жахи припинилися. Женя не на мить не відсторонювався від Спартака. як же він радий був його бачити - трясця.. що ж з тобою сталося.. - Женя оглянув тіло, і зрозумів причину. після мовчки обійняв того, ніби віддаючи всі свої сили на відновлення

Спартак відчуває тяжкість і тепло на своєму тілі. Його очі повільно відкриваються і він бачить перед собою свого котика.

-Женя...- Його голос хрипить через довгий сон. - Мій котик - Він піднімає руки та приобнімає Яновича так сильно, як тільки може.

- Як ти знайшов мене? Тобі не можна бути тут...- Він дивиться на хлопця. Зараз Спартак був загублений у своїх емоціях. Так, вони разом але що буде далі? Він знову відкриє діло і його похорони відміняються? Чи захоче Женя ще розмовляти з ним після такого раптового зникнення?

- сонечко..я думав що втратив тебе назавжди... як же я радий тебе бачити! - Женя не переставав обіймати Спартака. як же він зараз щасливий. - Хто з тобою це зробив? я знайду його, і їм буде кінець, обіцяю - Женя провів руками, що трясуться по обличчі чоловіка, і прошепотів - я так сумував..

-Мій котик - Чоловік припіднімається на ліктях і одразу ж шипить від болю. Тільки зараз він помічає, що без сорочки, а ні шолома торсі бинти. Після він торкається голови і теж відчуває там тканину. Видно коли він падав чи коли отримав битою голову теж поранило.

- Ну ти чого мій хлопчик? Переставай плакати. Я тут, зі мною все добре. Живий, здоровий. — Він посміхається та кладе руку тому на голову гладячи його волосся, а після стираючи з гарного личка сльози. - Вибач, у мене не вийшло з'їсти канапки які ти приготував - Згадуючи останнє повідомлення Яновича вимовляє він

- та пофіг на ті бутерброди, головне що ти живий.. - Женя посміхнувся, дивлячись на Спартака - навіщо мені твій бос збрехав про те, що з тобою? та й, чому ти тут, а не в полікліниці, яка знаходилася ближче до нас? і-і.. стій. так, виходить, твою особистість могли розкрити..? - Янович ніби заглядав прямо в душу Спартаку

-Мені треба залягти на дно. Останнім часом я давав тобі забагато підказок.- Коли вже Женя відсторонився від нього, Спартак зміг нормально сісти. Він легенько хлопає рукою по своєму стегну ніби проясячи аби Янович сів йому на ніжки пиближче - Я так сумував за тобою, навіть увісні