Хлопці йшли парком, тримаючись за руку, але всім було байдуже. Хтось гуляє з дитиною, хтось дивиться у телефон, йдучи тротуаром. Деякі люди сиділи на траві, застеленій великим коциком. На ньому були різні продукти, страви й смаколики. Джисон з цікавістю розглядав хлопців і дівчат, які сиділи там, ніжно тримаючись за руку.
Мінхо помітив ці погляди на пар. Йому подобалось те, що Соні хотілося б так само, бо він дещо підготував..
Вони дойшли до невеликої місцевості, де парк плавно переходить у менш доглянутий. Там вже немає бетону й ліхтарів.
— Нам сюди? — спитав трохи збентежений Ханні.
— Довірся мені. — хлопець поглянув на брюнета очима, повними любові. Джисон одразу ж придушив своє хвилювання.
Через хвилину білченя побачило галявину, прикрашену вогниками, а на одному з дерев був невеликий будиночок..
— Це місце, куди я тікаю, коли хочу відпочити від всіх. — почав Мінхо.
Було дуже гарно.
— Я старався прибрати, але не.. — Хо замовк, побачивши захоплення в очах Соні.
— Тут чудово.. — брюнет роззирався довкола з роззявленим ротом.. — просто фантастично.. Як у казці..
— Тобі подобається? — спитав Лі у хлопця.
— Дуже.. — той поглянув у карі очі свого друга.
Старший хлопець запросив Джисона залізти у будиночок. Подолавши драбину, що провела хлопців нагору, вони опинились на невеликій терасі з перилами, що не давали їм впасти униз. Тут також було все в ліхтариках. Дуже затишно й яскраво.
— Білченя, ти зголоднів? — спитав Мінхо, збираючись відчинити двері до будиночка.
— Не те щоб... — його перервало буркотіння власного живота. — Ну.. трошки.
І тут він завмер. Крізь віконечко, прорізане в дерев'яній стіні, він побачив темно-синю ковдру. Вона лежала на підлозі, а на ній були найрізноманітніші страви, а найголовніше.. Шоколадний чизкейк..
Хан усміхнувся у всі зуби й поглянув на Хо. Той відчинив двері, а Джисон буквально залетів туди й вже за мить сидів на ковдрі, беручи палички в руки.
— Смачного. — заходячи за брюнетом, Лі засміявся низьким бархатним голосом.
— Що смішного? — рука хлопця застигла з паличками, які тримав Соні.
— Ти просто дуже милий. — Мінхо вже сів на ковдру і поглядом почав шукати свої прибори.
— Я вже тобі розпакував, ось. — брюнет подав Хо розпаковані дерев'яні палички й вони разом почали вечеряти.
— То це.. типу побачення? — хлопець застиг з їжею в роті, ніяково усвідомивши це.
— Типу так.. — Мінхо поглянув на Джисона. Він був схожий на білочку, яка запхала за дві щоки сховані горішки.
Через це в Лі піднялися кутики губ, утворюючи ямочку на правій щоці..
Хлопці нарешті дойшли до десерту.. Шоколадний чизкейк чекав на Соні, й той, відсунувши свою тарілку, благаючим поглядом знайшов очі Мінхо. Хлопець кивнув з усмішкою на обличчі.
Брюнет відрізав шматочок десерту і поклав його до рота.. Він розтанув на язику, немов кубик льоду..
— М-м-м... — з насолодою простогнав Джисон, беручи ще один шматочок. — Яке воно смачне...
— Любиш шоколад? — сказав Ліноу, насолоджуючись моментом й збираючись закарбувати відповідь на це питання у себе в голові.
— Обожнюю.. Особливо шоколадні чизкейки і торти. — жуючи відповів Соні.
— Ну тоді дай і мені попробувати..
Мінхо знав, що у будиночку була лише одна виделка — нею їв Хан..
— Ой, я, схоже, загубив десь свою вилку.. — нібито розгублено проказав Ліноу.
— Е-е... А палички? — Джисоні поглянув на палички, які використовував Хо. Вони були вже в мішку, що Лі приготував для сміття. — Ой.. Ну тоді можеш...
— Можна з твоєї? — знов цей котячий погляд.. Ну як від нього не розтанути?
Соні мовчки відрізав шматок чизкейку й разом з виделкою протягнув його Мінхо. Але той не взяв вилки до рук. Він сидів з роззявленим ротом й чекав, поки молодший нагодує його.
Брюнет, побачивши це, м'яко усміхнувся й протягнув руку до хлопця, де він губами забрав з виделки чизкейк..
— М! Справді непогано..
Коли вони разом доїли чизкейк, а Мінхо ще не раз їв з прибора Соні, брюнет заговорив:
— Б-р-р.. Щось мені холодно.. Ти не маєш пледа? — Хан роззирнувся довкола, але нічого такого не побачив.. Хлопець справді змерз.
Лі мовчки встав, обійшов ковдру з боку Джисона й сів поруч з ним.
— Зігріваючі обійми! — Хо розкрив свою світло-сіру куртку, запрошуючи Джисона в його обійми.
Брюнет засумнівався, але за кілька секунд наблизився й обвив руками тіло хлопця з фіолетовим волоссям. Він відчув руки на своїй спині. Теплі великі долоні, що притискали ближче й гріли Джисоні.
Хлопець трохи присунувся й поклав голову на плече хьона.
— Зручно? — Мінхо відчув метеликів в животі від дії друга..
— М-г... але досі холодно.. — втомлено відповів той.
— О.. — Хо трішки нагнувся назад, від чого вони з Джисоном ледь не впали. — В мене є трохи соджу.. Хочеш зігрітись?
— Так, наливай.. Ми ж не алкаші? — жартома спитав Хан.
— Хіба що трохи.. — Мінхо дістав дві маленькі скляночки, для себе й для брюнета поруч й налив трохи алкоголю.
Молодший відстороновся від хьона й взяв стаканчик. Підніс до губ і залив рідину до рота.. Ковтнув.. Тілом розлилося тепло, а в горлі ледве запекло..
— Ще.. — алкоголь, хоч і слабкий, але дурманив розум неповнолітньому. Хлопець не сп'янів, а лише трохи розслабився..
Хлопці випили ще по одній склянці й знову обійнялись. Цього разу було справді трішки тепліше..
Мінхо віддав свою куртку Хану й той, трохи поморозившись від холоду, одягнув її.
Хлопець вже збирався відсісти, але Джисон вчасно поклав свою руку на його й не дав встати.
— Зачекай..
— Що? — долоню Лі обхопила рука Соні.
— Кіт.. Ти будеш котом. — хлопець усміхнувся.. — Але перед цим.. Заплющ очі..
— Гаразд. — Хьон опустив повіки, заплющуючи очі й чекав.. Він не знав, на що очікує..
Хан наважився. Він підповз до друга, наблизився до його обличчя, востаннє ковзнувши поглядом на нього так близько.. а може й ні.. він поцілував Мінхо.. Його пухлі губи були солодкими на смак.. Це від соджу, мабуть.. Хлопець відчув, що Мінхо здивовано видихнув, тому на мить зупинився. Він боявся розплющувати очі. І тут Ліноу відповів на поцілунок..
Як описати думки хлопців? Обидва були безмежно схвильовані й закохані. Але чи переростуть їхні стосунки у щось більше, у щось глобальніше?
Поцілунок Мінхо й Хана тривав вже з тридцять секунд, а вони й не збирались зупинятися.
Він був таким довгоочікуваним й небажаним для обох водночас.. Небажаний він, тому що хлопці боялися невідомого. Що буде після цього поцілунку? Що зазвичай відбувається після першого поцілунку?
Мінхо обхопив підборіддя хлопця й відсторонився від поцілунку, щоб безсоромно поглянути в бездонні темні очі білченяти..
Брюнет розплющив очі й його погляд зловили дещо ненажерливі карі очі кота.. Вони не дали йому поворухнутись, безсоромно вивчаючи Ханову душу..
Лі ще трішки помучав Соні й цьомнув його наостанок..
— Хе-хе.. — легкий істеричний смішок вилетів з губ Хо. — Білченя..
— М? — досі в шоці і від себе, і від своїх дій хлопець аж протверезів.
— Можна я ляжу тобі на коліна? — котячими очима поглянувши на Хана, запитав Ліноу.
— Звісно.. — Хан сперся на стіну спиною, трохи розгладжуючи джинси.
Мінхо підвівся й дістав з якогось малесенького комодика плед.
— В тебе був коцик?! — обурено вигукнув Джисон.
— Був. — Хо хитро посміхнувся й почув зітхання Хана.
— Господи..
Хлопець ліг брюнету на коліна й той
допоміг йому вкритися пледом.
Кінець 11 розділу.
