Я прокинувся у прекрасному настрої.
Моя голова лежала на грудях мого хлопця, а наші ноги переплелись під ковдрою.
Батька Хо вже не було, я здивувався.
Яка робота у неділю?
Я поглянув на обличчя Мінхо. Прекрасні вії, прямий і гострий ніс, вилиці такі, що порізатись можна, пухлі губи, ледь розкриті уві сні.. Я торкнувся його нижньої губи пальцем, від чого фіолетоволосий порухав носом.
Хотілося лежати так вічно. В його обіймах було так безпечно..
Акуратно підвівся, накриваючи ковдрою хьона, хотів вже відчинити двері, але вони вже були причинені.
— Хм.. — тихо вимовив я і вийшов з кімнати.
Пішов на кухню, відчуваючи себе господарем будинку. Вперше себе так почував.
Я вирішив зробити каву нам із Мінхо.
— Цікаво, у нього є тут гарячий шоколад? — сказав я і натиснув на кнопку ввімкнення кавоварки.
— Мняв! — мене налякало кошеня, що зістрибнуло з дивану у вітальній і підійшло до мене.
— Ти хочеш їсти? — тримаючись за груди, що сильно здіймались від переляку, я почав очима шукати корм або смаколик для чорного кота.
В куті біля маленької миски стояли пачечка з кормом і кілька смаколиків.
Я поміняв корм і покликав до себе малого, щоб нагодувати.
Поки кошеня цямкало, майже залязячи у мою руку, я почув кроки з боку кімнати Мінхо.
Але у вітальній ніхто не з'явився, тому я схвильовано пішов до виходу з залу, щоб поглянути хто там.
— Хо..? — трохи розгублено спитав я.
— Я! — я відчув, як серце падає в п'ятки. Мене схопили ззаду й обійняли за талію. Поклали підборіддя у мою ямку на шиї.
— Я ледь не всрався.. — прошепотів це так, щоб почув Лі.
— Точно ледь? — він приклав долоню до моєї дупи і стиснув її. — Я перевірю.
Це торкання знову пустило струм по моїх венах, від чого я прикрив очі.
— Я тобі к-каву зробив.. — сказав я.
— Оо.. — було видно, що він трішки засмутився. — Я б сам..
Мінхо любить робити все самотужки, він не може довірити комусь щось зробити.
Ми сіли на барні стільці, і він відпив трохи кави, зробленої мною:
— Американо, дві ложечки цукру. Як ти любиш. — я звернувся до нього і на моєму лиці з'явилась усмішка.
— Соні.. Роби мені каву завжди, благаю. — застогнав Мінхо і взяв мене за руку. — Боже, яка вона смачна..
Настрій Хо вочевидь підійнявся, бо я зробив все правильно. Як відчувало серце.
— Ти не проти, якщо я ненадовго відійду? — запитав фіолетоволосий, дивлячись мені у вічі.
— Куди? — підозріло зіщуливши очі, проказав я.
— Мені треба дещо врегулювати. Повернусь буквально за годинку.. — знову цей котячий погляд. Ну як йому не відмовити?
— Ти застосовуєш це надто часто.
— Що саме? — Лі нахилив голову набік. — Мою руку в тебе на стегні чи пальці ніг, що гладять твої щиколотки?
— ЩО?! — я злякано поглянув униз і побачив, як мене ґвалтують його кінцівки. — Боже, Хо, та я про твій котячий погляд! Господи..
— А-а.. — хлопець поруч засміявся. — Добре, старатимусь його менше використовувати. То як? Можна я піду?
— Лише після сніданку! — я зіскочив з високого шкіряного стільця і забіг до кухні. Бачачи, як Мінхо розтуляє губи, я вигукнув, — Чур я готую.
— Як скажеш. Я заскочу в душ. — він підмигнув мені. — А де твій жарт про «І без мене?»?
— Пф, він мій чи твій? — я усміхнувся йому й повернувся до плити.
