Стук в двері.
— М? Так? — заспаний Мінхо підскочив на ліжку зі слідом від ковдри на щоці. — Ми вже не спимо!
— Гаразд, тоді одягайтеся, бо за годину на збори! — вигукнула мама з-за дверей.
— Білченя, — Хо поглянув на Джисона й хотів доторкнутися до його щоки, але передумав.. — Доброго ранку.
— М-м-м... — брюнет розплющив очі й побачив перед собою хлопця, що йому подобається. — ОЙ! — Соні нажахано відсахнувся від Мінхо. Він забув, що фіолетоволосий в нього ночував.
— Я ж, наче, не такий і страшний зранку.. — хьон підвівся і допоміг встати Джисону.
— Ні, ні.. ти не страшний... дуже навіть милий, коли заспаний... — щічки молодшого стали рожевими, від чого той ніяково опустив погляд в підлогу.
Лі засміявся і вони пішли вмиватися.
— Я заскочу в душ. — проказав Хан.
— Добре. Я тоді вдягнуся.
Поки Ханні приймав душ, Мінхо одягнув зелений гольф й чітко випрасувані штани, що взяв з собою.
Зачесався і поглянув в дзеркало, яке висіло біля шафи з одягом.
Джисон почав сушити голову. Він акуратно повитирав довге каштанове волосся рушником і ввімкнув фен. У ванній стало гучно.
Хлопець вдягнув підготований одяг — темно-сірувата сорочка і білі джинси.
Йому так сподобались зачіска й образ, що він вирішив зробити фото й виставити в "Instagram".
Селфі вийшло справді гарним. На обличчі каштановолосого красувалася впевнена усмішка.
— Опублікувати. — натискаючи кнопку, яка виставить фото з підписом "i think, i found my happiness.🐱"*, він відчинив двері ванни й вийшов з неї.
*«Здається, я знайшов своє щастя.🐱»(англ).
— Готовий? — Мінхо застиг, оцінюючи блискучий аутфіт хлопця навпроти, — вау.. Ти дуже.. гарний.
— Дякую. Ти.. також. — Джисон почухав голову, поправляючи волосся.
Фіолетоволосий накинув куртку та допоміг Хану.
— Е-е.. — він ніяково прийняв допомогу, а вже за хвилину вони вийшли з дому.
— Ходімо поїмо. В кафе, наприклад. — фіолетоволосий зиркнув на годинник. — Ще 20 хвилин.
— Пішли. Я б з'їв круасан. — хлопці почули бурчання живота. — Це мій..
За 5 хвилин вони вже підходили до кафе. Мінхо притримав двері для Соні й увійшов сам.
— Доброго ранку, що бажаєте замовити? — привітно спитав офіціант.
Лі замовив сендвіч-гриль, а Хан, як і хотів, взяв круасан.
— М-м.. — сніданок був ідеальним, тому що хлопці дуже мало говорили за столом. Вони насолоджувалися їжею.
— Що? — Джисон звернув увагу, що Хо вже доїв свій сендвіч. Він просто дивився на брюнета, не відводячи погляду. — В мене щось на лиці?
— Ти дуже милий, коли їси. — хьон підпер щоку долонею, — А ще.. — наблизив свою руку до губ Соні. — Ось тут.
Він торкнувся пальцем кутика губ хлопця і витер крем від круасана. Після цього підніс до свого лиця і облизав пальця.
— А.. — хлопець розгублено торкнувся того самого місця й зашарівся.
— Аха-ха. — Мінхо любить робити так, щоб молодший червонів. — Пішли?
— Так. — він дістав з сумки гроші й збирався покласти на стіл, але зловив легки погляд Хо, який означав:
— Заховай.
— Я сам можу за себе заплатити. — Джисон не хотів бути залежним від Лі.
— Ти можеш. І я це знаю. Але заховай гроші. Я ж запросив.
Мінхо заплатив і вони вийшли з кафе.
Фіолетоволосий взяв Соні за руку, йдучи вулицею.
— Нас може тут хтось побачити.. Ти не переживаєш? — він замовк. — Хо, як же твоя репутація?
— Ні. Коли ти поруч, моїх переживань ніби й нема. — легко промовив старший.
— Хлопці! Зачекайте на нас! — кричить хтось позаду. Це були Хьонджин і Фелікс.
— Хане, ти чого на повідомлення не відповідаєш? Тьфу. — буркнув Лікс.
— Я трохи не мав часу. Вибач. — чесно зізнався Джисон.
— Я тобі таке розказати маю, ти впадеш.
— ТА ВІН ТАМ ЗАЖИМАВС.... — емоційний Хьонджин хотів щось вигукнути, але Йонбок закрив йому рота долонею.
— З ким? Невже з.. — ім'я фізика Соні промовив губами і блондин йому кивнув. — Що-о-о?! Як так швидко?
— Нас більше цікавить, як ви.. так швидко.. — найвищий з них, Джинні, поглядом вказав на руки брюнета й фіолетоволосого, що були сплетені разом.
— Довга історія. Мені теж є що тобі розповісти. — хлопець зиркнув на Лікса й поглянув на Мінхо, даруючи усмішку.
— Фіга ти.. — Фелікс, здивований тим, що у його невпевненого в собі друга так швидко зародились стосунки. — тоді після зборів все розповіси. — хлопець підмигнув йому і вони з Хьонджином пішли до школи, а Хо з Соні за ними.
— То ти після зборів з Йонбоком йдеш? — з ноткою смутку спитав кіт, притримуючи двері для брюнета.
— Так, мабуть. Я давно з ним не гуляв. — думаючи про своє відповів Ханні.
— Гаразд, додому сьогодні батько приїжджає, тож я, напевне, і не зміг би..
— Я сподіваюсь, що в тебе пройде все гладко.
Вони дойшли до свого класу й всілися на вільні парти позаду.
