— Мін.. — дякуючи всім богам на світі, я встиг запхати цього довбня під пледик, коли медсестра знову зайшла. Я б не зміг пояснити цій жінці, що відбувається на її очах..
— О-О-ОЙ! Апчхи! — справді пчихаючи, я притис голову Соні до свого живота, щоб не була зовсім очевидною присутність ДВОХ хлопців під ковдрою.
— Ти геть хворий.. — вона цокнула язиком і обернулась на мить.
— Та-ак..
— Я сходжу по журнал до охорони, аби тебе відпустити. — цей шанс я не міг упустити. Джисон має утекти тоді.
— Ох.. гаразд.. — я поклав руку на своє чоло і відчув на ньому краплинки поту. Це ж треба. Справді, не знаючи, що дехто під ковдрою робить мені приємне, можна подумати, що я хворий.
Коли медсестра пішла, я власноруч витягнув свого хлопця з-під коцика, яким ми двоє були накриті, і силоміць поцілував.
— Сонце, іди в кабінет. — я наостанок глянув у його жалібні очі, які не бажали мене відпускати, і зітхнув. — Іди, іди. Я щось придумаю.
Хан Джисон вибіг з медпункту і сховався за поворотом.
Я поправив одяг і зачесав волосся. Стер піт з чола і приклав руки до червоних щік.
— Пані Чхе, не варто мене відпускати. Мені вже краще, бачите? — я з задоволеним виразом обличчя підійшов до неї, привітно усміхаючись.
— Де ж люди таких дітей беруть? Чому ти хворий і хочеш вчитись? — та зітхнула і передала мені журнал. — Ось, занеси назад охороні і повертайся в клас.
— Дя-я-якую! — я радісний побіг на урок, до Джисона.
Листування в "KakaoTalk":
LeeKnow:
Білченя, Бан в класі?
Han:
Ні. У підсобці, а що?
Я забіг до класу, сідаючи на своє місце — біля Сона.
Той зустрів мене з усмішкою, бо я не втік, а повернувся до нього.
— Де ви були? — шепоче Хану Фелікс.
— Мені стало погано, а Мінхо пішов зі мною. Все гаразд вже.
— Тобі краще, Соні? — я з хитрою посмішкою зустрів погляд свого хлопця.
— Так, коханий. — він прошепотів останнє слово — це змусило мене затремтіти, таким приємним було це почуття..
— Урок завершено. Дякую за заняття. — пролунало в класі, поки всі діти вибігали з кабінету.
***
Пройшло ще кілька уроків.
Нас викликали до класного керівника. Це дивно, адже у нас мала б бути контрольна робота з біології.
— Діти, сталася жахлива неприємність.. — похмурість вчителя заставила інших учнів тремтіти.
— Ще два учні позавчора ввечері не повернулися додому. — почулися перешіптування.
— Я не знаю, що коїться, але будьте обережними. Чортівня. — чоловік був схвильованим, бо таке трапляється не кожен день.
Мою руку стиснув Сон. Його стурбовані очі передавали те, що він відчуває. Страх. Я відповів на жест, мʼяким поглядом заспокоюючи молодшого.
— Хьон.. — каже брюнет. — Ми підемо додому разом, чи не так?
— Разом. Не нервуйся. Разом. — я сильніше переплів наші пальці унизу.
— І серед них.. — продовжив вчитель, — серед них наш Хван Хьонджін.
— ЩО?! — я вистрибнув з-за столу, лякаючи Хана.
— Мінхо, спокійно..
— ЯК Я, ТРЯСЦЯ, МОЖУ БУТИ СПОКІЙНИМ, ЯКЩО МІЙ НАЙКРАЩИЙ ДРУГ ЗНИК? ЗНАЮЧИ, ЩО БУЛО З ПОПЕРЕДНІМ..
— ЛІ МІНХО! — крик був настільки грізним, що затряслась люстра наді мною. — Заспокой свої нерви. Знайдемо Хьонджіна.
Після уроку ми з Ханом і Йонбоком пішли до фізика.
— Бокі, Джисоне, Мінхо, проходьте. — він відчинив двері, тримаючи чашку з какао в руці.
Ми сиділи на партах і розмовляли, поки пан Бан підтримував розмову часом сьорбаючи напій.
— Чане, у тебе тут щось.. — поки Фелікс торкається губ вчителя, Хан ніяково бере мою голову своїми долонями, ловлячи мій погляд.
— Хо.. ми не звертаємо на це уваги.. — я ледь не заржав від його непричетності до того, що відбувається.
Після десяти секунд нашого зорового контакту я перевів погляд на Лікса. Він був вдячний за таку дію Джисона.
— Кхм.. — Чан-ші пирхнув, а за ним і я.
— Чому ви смієтесь? — майже в унісон питають молодші, поки ми з хьоном лускаємо зі сміху.
— Ви милі. — від цього почитають сміятись і Лі з Ханом, ми четверо ржемо як не в себе в порожньому кабінеті фізики.
— Я перепрошую? — чужий голос перервав затишну атмосферу класу. Стукіт каблуків, брязкіт прикрас на взутті роздався майже порожнім приміщенням. — Що тут за галас?
— Ми з учнями розмовляємо. — пан Бан зразу став серйозним, адже відчув якусь загрозу в жіночому голосі, як і я.
Я інстинктивно став перед Соном, хапаючи його руку. Не дам нікому скривдити.
— Я інспекторка поліції. Ми приїхали на обшук. — блиснули ідеально білі зуби в холодній і гордій посмішці, що мала на меті принизити або ж примусити боятись усіх навколо.
— Пані..? — питає наш вчитель, що вийшов на сам перед, заступаючи нас, а насамперед Фелікса, так само, як це зробив із Джисоном я.
— Хон Нун. — оксамитова троянда. Із шипами не впорається ніхто. Та ця жінка мені знайома. Не памʼятаю звідки, але я її знаю..
— Хон Нун-ші, у вас є ордер на обшук школи?
— Є, не хвилюйтеся. — вона дістала документ і показала його нам. Гострі чорні нігті виглядали вульгарно. Але по ній і так видно, що вона ще те стерво.
— Необхідно, щоб ви вийшли з будівлі навчального закладу. — темно-червона помада із відтінком рожевого нагадувала свіжу кров, якої лише не вистачало на руках інспекторки для повного образу.
— Хлопці, беріть свої речі і спускайтеся вниз. — коли ми почули голос пана Чана, ми слухняно закинули рюкзаки на плечі і вийшли зі школи.
— Можете бути вільними. Уроків не буде. — крикнув класний керівник надворі і ми розбіглися хтозна-куди.
Я нервово йшов поруч з Ханом, кусаючи губи. Хьонджін. Чому ж він зник? Для нього не притаманно десь напиватися, абощо..
Раптом брюнет опиняється переді мною, у такий спосіб зупиняючи мене.
— Що? — я дивлюся на нього, а він торкається моєї шиї долонями.
— Хо, ми обовʼязково знайдемо Джінні. Тільки не нервуй. Ти знаєш, я кохаю тебе. Я завжди тобі у всьому допоможу. Ми разом будемо шукати Хвана, гаразд? Ти не маєш бути сильним. Розділи зі мною свої емоції.. — від цих слів на моїх очах виступили сльози. Ніхто й ніколи мені такого не казав..
Його пальці змахнули сльози з моїх вій. Я обійняв його. Відчув знайомий і такий рідний запах парфумів. Дивно, що за такий коротких проміжок часу я впізнаю ці парфуми завжди. М'який мускусний й солодкавий, немов свіжа грушка, з перчинкою і терпкістю цей запах заставляв мене божеволіти..
Ми стояли посеред вулиці просто обіймаючись. Не як друзі.
Кінець 26 розділу.
