Контракт з Чонгуком

Давай укладемо контракт

Техьону в ночі знову снилися жахіття. Тільки цього разу вони вже були іншими. Снилось те, чого він боявся: його мама так і не вилікувалась. Через нічні кошмари Те не спав пів ночі.
Техьону прийшла думка в голову: можна продати ресторан. Так можна буде заробити хоч якісь гроші, але для цього потрібно дозвіл матері, на що вона, швидше всього, не буде згідна.

Чонгук теж пів ночі не спав, так як на новому місці завжди важко спати.
З ранку вони з Юнгі приготували сніданок та сіли снідати. Тільки-но вони сіли, як до Чона подзвонили. Це була мати.
- Ти не візьмеш трубку? - запитав Мін.
- Ні, не візьму.
- Правильно.
Після дзвінків мами, пішли від батька .
- Довго часу не пройшло. . А такий впевнений був коли виганяв мене.
- Мда, напевно, на то вони і батьки. Може все-таки візьмеш?
- Ні, почекають.
- Як знаєш. Пішли збиратися в школу?
- Та, давай.
Вони помили посуд, та пішли по кімнатам. Там зібралися і пішли до школи.

Техьон тим часом пішов до мами.
- Привіт мам.
- Привіт сонце.
- Як ти? Тобі не погано?
- Ні, все добре. А ти як? Їш хоч би щось?
- Це добре я радий - Те посміхнувся - мам, я подумав. Давай продамо ресторан, так можна буде хоч якісь гроші заробити.
- Ні. І це більше не обговорюється.
- Ну мам, але це ж хоч якісь гроші будуть.
- Ні, Техьон. А якщо ти не назбираєш гроші? Або не знайдеться донора? І що тоді буде? Ні і все! Так ти будеш хоч щось мати, якщо мене не стане.
А тепер йди я хочу відпочити.

Техьон зі сльозами на очах, вийшов нічого не сказавши. Вийшовши з лікарні Те попрямував куди його вела душа . В той час він нічого не відчував і йому знову хотілось кудись сховатись. Він прийшов на берег моря.

Уроки закінчились. Чонгук збирався йти додому, Юнгі має ще кудись піти з Чіміном, тому Чон піде сам. Але зараз зі школи вони виходять разом.
Коли вони вийшли зі школи Чонгук побачив батьків, які чекали на нього. Чон зупинився, він не чекав такого, що його батьки приїдуть до нього до школи. Хлопці, коли він зупинився теж зупинились дивлячись на нього.

- Чонгук, привіт - сказала його мама посміхнувшись.
- Привіт Чон - також привітався батько.
- Що вам потрібно? - без привітання сказав Чон.
- Чому ти так грубо Чон?
- А не ти вчора відмовився від мене? Як я ще маю ставитись до тебе?
- Вибач, вибач, нас Чонгук. Ми були не праві, особливо я, коли не сприйняв тебе, і відмовився від тебе. Вибач, будь ласка..
- Допустимо я вам пробачу, що буде далі?
- Не знаю.. Все буде так як і було раніше, тільки одне зміниться, те що ніхто не буде проти твоєї орієнтації. Ми будемо, навіть, раді познайомитися з твоїм хлопцем, якщо він у тебе є.
Чонгук стояв та дивився на них. Він не знав, що більше їм сказати. Звісно, що він пробачив, як не як вони його батьки.