Контракт з Чонгуком

Аварія

Техьон з Чоном проснулись рано. Сьогодні вони їдуть в Пусан. Те бігає щасливий збирає речі, Чон також збирає речі та щасливо спостерігає за ним.

- Техьон ти все взяв?
- Ага а ти?
- Теж, можна тоді виходити.
- Можна.
Вони взяли свої невеличкі валізи попрощалися з батьками Чона та мамою Те й пішли на зупинку, де вже стояв поїзд.

Чонгук з Техьоном знайшли своє купе та сіли там. Вони розмовляли про плани на поїздку, куди підуть, що відвідають. Їм їхати в Пусан ще 3 години, тому вони рішили подивитись якийсь фільм, а потім разом послухати музику.

Те з Чоном не помітили як приїхали.
Вони викликали таксі та поїхали до готелю. Прийшовши в готель вони разом склали речі та рішили перепочити.

- Я так втомився, може давай трішки поспимо? - запитав Чон
- Я за, після того як поспимо підемо погуляєм.

Вони лягли спати. Спали десь 2-3 годинки, якраз той час який не доспали. Першим проснувся Чонгук . На годиннику була 16:00 Техьон збоку вже прокидався.
Чон пішов вмитися, а коли вернувся Те вже сидів та дивився на нього.

- Привіт, виспався трішки? - сказав Чон посміхаючись.
- Привіт, виспався а ти?
- Також .
- Будемо збиратись?
- гарна ідея.
Вони зібрались та вийшли на вулицю. Погода була прекрасна, світило сонце, як мріяв Те.

Техьон з Чонгуком переходили дорогу, Чону прийшло якесь повідомлення і він рішив глянути. Саме в цей час на дорозі появляється машина, яка з шаленою швидкістю летить на них . Техьон це побачив. У них не було часу аби втекти, бо до краю дороги досить далеко. Також не знати як Чонгук зреагує; вони не встигнуть точно. Техьон це розуміє, тому зі всієї свої сили штовхає Чонгука в перед. Він теж відбіг, але половина машини його заділа..
Він відлетів від сильного удару.

Оклемавшись Чонгук обернувся назад не розуміючи, що сталось.
Він побачив закривавленого Техьона ..
- ТЕХЬОН! - закричав Чон і одразу підбіг.
- Техьон ти чуєш мене?! Техьон! Техьон! Скажи щось! - Чонгук істерично кричав сльози несамохіть текли.
Душу щось розривало на різні кусочки, його переповняла агресії до того хто таке зробив, але від тої людини і сліду не лишилось, тільки бідне покалічене тіло Техьона. Якісь люди викликали швидку, вона приїхала досить швидко.

Чонгук сам не зрозумів як вони опинилися в лікарні. Техьона забрали. Він рішив подзвонити до батьків.
- Ало..
- Ало, привіт, Чонгук, як ви? - запитав батько Чона.
- Тату..
Цього слова стало аби зрозуміти що щось сталося.
- Чонгук що сталось?
- Техьона.. збила машина..
Після цих слів Чон знову заплакав.
Батько вперше чує щоб його син плакав в дорослому віці.
- Чонгук як?! Ми приїдемо!

Батько Чона вибив, швидше всього, вони справді пішли збиратись.
Вийшов лікар і підійшов до Чонгука.
- Лікарю як він?
-Як на диво немає переломів, але він сильно вдарився головою відбивши мозок і деякі інші органи також він самостійно не дихає. Зараз він в реанімації.
- А можна до нього піти?
- Так можна.

Чонгук зайшов в палату. Його серце заболіло ще більше, коли він побачив Техьона.
- Техьон.. чому ти не сказав.. якби не те кляте повідомлення. Чому я подивився на нього.

Чонгук почав знову плакати. Техьон лежав незворушно було лише чутно його важке дихання через штучну вентиляцію.

Пройшло декілька днів.
Техьон досі не проснувся, лікарі не знають чому так. Батьки Чона приїхали з мамою Те. Сам Чонгук відмовляється їсти і майже не спить.
Весь час сидить коло Техьона. Винить себе у всьому.

Зараз Чонгук в готелі з мамою Те. Його заставили поїхати трішки відпочити. Мама Те також важко переносить це все, бо це її син.
Вона підійшла до Чона, він лежав дивлячись в одну точку.

- Чонгук, не картай себе ти не винен в тому, що сталось. Техьон захотів вберегти тебе ти важливий для нього.
- Тьотя Хва але це я мав його оберігати не він мене..
- Чонгук так вийшло, якби Техьон не хотів так зробити то зробив би інакше.
Чонгук почав плакати
- Потрібно було зробити інакше, він би зараз був здоровий.

Чон різко встав та побіг збиратися кудись.
- Чонгук ти куди?
Чон нічого не відповів, мама Те лише почула як закрились вхідні двері.
Він побіг в лікарню до Те.

Коли він прийшов батьків не було напевно пішли кудись на декілька хвилин.

- Привіт, Техьон, напевно, ти мене не чуєш. Але я просто поговорю з тобою.
Я не зможу без тебе..
Чонгук почав плакати.
- Лікарі кажуть, що ти можеш більше не прокинутись. Техьон я не зможу без тебе я собі ніколи не пробачу..

Чонгук знову почав плакати, він взяв руку Техьона.
- Те, зіронька, я тебе люблю, прощавай любий.

З цими словами Чонгук вийшов з палати. Батьки його побачили вони якраз верталися. Вони кликали але він не озвався . Батько Чона попробував його наздогнати але Чонгук втік. Мама Чона почала хвилюватися. Вона переживала, що він собі щось зробить. Ніхто не бачив в якому напрямку він побіг.

Чонгук напрямився до моста, який є близько до лікарні. Його душа боліла він хоче покінчити з цим. Він не хоче думати про життя без Техьона. Чомусь його надія вмерла.
Прийшов Чон досить швидко. Погода була хмарна, має бути дощ. Чонгук підійшов на край моста, високо, якраз можна розбитися і не відчути нічого. В низу скелі в море. На мості малі поручні, що облекшує ситуацію.
Чон став на один крок ближче між ним і краєм лишається один який він збирається зробити..