"Молоде кохання"

18 Ч. Ігнор

– Ми не зможемо так довго тримати його в обмані.- 💙.
– Знаю... Але Айзава сам розуміє, що рано чи пізно, вони повинні будуть поговорити, але поки що ми можемо затримати їх важливу розмову...- 💜.
Після ще одного уроку, вони пішли за розкладом до їдальні.
– Айзава! Як у тебе справи з англійською мовою?- 💙.
– Жахливо...- 🖤.
– Я можу допомогти! Я дуже добре розбираюся в англійській мові!!!- 🧡.
– Візьму твою пропозицію до уваги...- 🖤.
Їв і паралельно дивився в телефон.
– Доречі, Гумка, може портенеруємося після уроків?- 💜.
– Так, добре... У мене є час, щоб займатися...- все так само дивився в телефон.
Яги тим часом йшов теж до їдальні. Побачивши Айзава, той підійшов до нього.
– Привіт! Як справи?- з тою самою усмішкою.
– Ага, норм...- 🖤.
– Щось не так?- 💛.
– Ні, все гаразд.- 🖤.
– Може тоді по тренеруємося, як завжди? Я вже всі твої книги прочитав і вони були корисними!- 💛.
– Категорично, ні... Книги відаш потім.- 🖤.
Усмішка зникла так швидко, як і з'явилася.
– Чому?
– Бо у мене занадто багато завдань і планів вже запланованих.- 🖤.
– А наступного разу?- 💛.
– Теж ні. Весь тиждень я буду зайнятий у власних справах.- 🖤.
Друзі ледве трималися, щоб не заговорити те, що не можна в даний момент.
Блондин пішов до своєї не великої компанії друзів.
*Що я зробив? Що сталося у нього? Чому він так не хоче мене тренувати?...*- 💛.
Після цієї розмови минуло пів дня, закінчилися на день уроки. Брюнет разом з іншими попрямували до тренувального приміщення.
Вони у чотирьох тренувалися, і ніхто з друзів не хотів нічого про це казати, але Мікрофон ледве стримував себе, щоб не розказати й не запитати нічого пов'язаного з цим.
Під час тренування, Шота думав, як би стати сильніше, бо одними ударами і примхи, що стирає інші примхи, не зможе нічим битися.
– Про що замислився?- підійшла вона.
– Про те, як укріпити та покращити свої сили у бою...
– Може спробуй стрічками битися?- ляпнув, те, що перше в голову прийшло, Хізаші.
– Що?- 🖤.
– Що ти за дурню кажеш!?- 💜.
– Ямада, ти геній!?- 🖤.
– Правда?- 💜.