"Молоде кохання"

15 Ч. Клятий дощ!

Наступні дві неділі, він майже не спілкувався не з ким зі своїх друзів, брюнет хотів зникнути у світі на деякий час. Від нього сильно віяло холодом і болю. Він багато про, що думав і не тільки про дружбу, а й про кохання. Айзава слідкував за друзями і Яги, все записував в блокнот.
П'ятниця, Шота вирішив пройтися парком, тим, що більше всього сподобався.
Раптом помітив попереду себе знайому компанію. З невпевненістю, але все-таки підійшов.
- Привіт, ребята...- 🖤.
Вони повернулися і зраділи.
- Вибачте, за те, що ігнорував вас і проганяв...- 🖤.
- Не вени себе! Ми розуміємо, що у тебе є певні особисті проблеми і те, що тебе треба було залишитися на одинці.- 💜.
- Так.- 💙.
- Але більше так не роби! Або хоча б попереджай, що тебе поки треба залишити одного! А то не приємно від друга дитинства таке чути і не раз!?- незадоволено прокоментував Ямада.
Обійняв друга, дуже міцно.
- Мікрофон! Зупинися, боляче!- 🖤.
- Добре. Ми ради тебе бачити!- 🧡.
- Якщо, щось турбує, то кажи нам, разом легче стане переживати всі проблеми!- 💜.
- Добре, дякую, друзі...- 🖤.
Вони вирішили погуляти.
Під час прогулянки пішов дощ, Айзава весь намок і побіг додому.
*Фух, треба просушити одяг і волосся*- сказав і зробив те, що сказав.
Наступного дня, Шота відчув, як було жарко в кімнаті. Він відкрив вікно.
Мати зайшла до сина в кімнату.
- Навіщо ти відкрив вікно? На вулиці сьогодні холодно.
- Мені жарко, дуже жарко.- 🖤.
Мати підійшла до нього, приклада до лобу кість своєї руки.
- Твій лоб, він гарячий. Ти схоже, що захворів.- сказала вона.
*Може це й на краще? У мене є час подумати про своє...*- 🖤.
Мама поміряла температуру, дала запити водою ліки.
- Тобі треба багато відпочивати і пий цю воду, треба більше води пити.- суворо сказала і пішла з кімнати. У Шота були соплі, температура, кашель, боліла голова та слабкість.