"Зуби"

26 Розділ.

Оглянувши кімнату, дівчина спостерігала за стінами. Одна з стін виглядала дивно, вона спробувала, щось по тикати і раптом почула звук відкривання. Відкривши, побачила багато різної і сильної зброї.

Ого! Стільки різної зброї... Яку ж обрати?- 🇺🇦.

Бери ту, що менше. Ти ж будеш носити її з собою. Також не забудь про патрони!- почав підказувати старший брат.

Добре!- 🇺🇦.

Взявши патрони і сам пістолет. Випадково повернула голову і побачила ще якісь двері. Відкривши їх, Укр помітила багато костюмів і всі вони були однакові тільки трішки різних розмірів.

Навіщо йому стільки однакової форми із різними розмірами?- думала вона.

Але їй захотілося  приміряти на собі, тому взявши на око костюм і переодяглася. 
Потім пішла до дзеркала, що поглянути на себе.

Я виглядаю бездоганно-небезпечно! Мені подобається! Сподіваюся, що Третій не буде злитися, якщо я один з костюмів його одягну.- 🇺🇦.

Одяг на здивування підійшов чудово.
Потім дівчина почала фотографувати себе у різних позах і ракурсах. 
Потім їй стало реально нудно, тому вона вирішує прогулятися по вулиці, навіть попри те, що її шукають. Взяла навушники й одягла їх. Костюм Рейха вона не захотіла знімати. Ще одягла сонцезахисні окуляри  від того, щоб її не одразу впізнали.
Закривши будинок, пішла по асфальту на співуючи пісню. 
Прохожі з переляком дивилися на неї.  Вона цього не помічала і щасливо  усміхалася.
Так і не помітила, що дійшла до будівлі ООН.

Як я так дійшла? Ай, ладно!  Мені всеодно...- 🇺🇦.

Увійшла повільно і впевнено. Зняла окуляри та навушники. По середині коридору стояв Британія і СРСР, що про щось спілкувалися.
– Привіт! Британія!- 🇺🇦.
Вона усміхнулася, показавши свої клики.
– Hello...- 🇬🇧.
– Україна...? Україна! Ти де була!? Що сталося з тобою!?- спитав Союз.
– Та, нічого особливого. Як тобі мій костюм?- 🇺🇦.
– Тебе заставили це одягнути?!- Союз.
– Ні. Мені вже час йти! Бувай, ворог!- 🇺🇦.
Укр попрямувала до знайомого кабінету.
– Зачекай! Не йди! Що ти робиш!?- кричав за її спиною СРСР.
– Те що хочу!- 🇺🇦.

/Дякую за читання 🇺🇦☺️!\