My barista

Лі Мінхо

Вернемось в час коли Мінхо і Хан ще не зустрілись.

20 квітня

Мінхо йшов в магазин після роботи. Він працював в кафе "Щастя" ще з початку його відкриття. Один раз він йшов з університету і краєм ока побачив оголошення, що потрібний працівник в кафе, ну і Мінхо не довго думаючи вирішив подзвонити і дізнатись що до чого. На наступний день він вже став офіційним працівником, але працював на пів ставки, но хоть якось забезпечувати себе він міг.

31 травня

Мінхо закінчив університет. Він радів тому, що на даний момент вже знайшов собі гарну роботу, в якій зможе працювати вже не на пів ставки а на цілу. Про це він поговорить вже завтра з Джуном, і ще він від нього дізнався що до них прийде новий працівник, але все що йому відомо це те, що він на 3 роки молодший за нього самого.

1 червня

В деяких університетах почались канікули, в закладі де навчався Лі теж почались, но слава богу він вже випустився з нього.

На годиннику пів восьма, робочий день починається в 9, в Мінхо є ще години щоб сходити в душ, зібратись, погодувати котиків і вийти на роботу. До кафе він добирається на велосипеді, впринципі не так вже і далеко, щей прогулянка на свіжому повітрі, одночасно і корисно.

Лі встав і першим ділом пішов в душ. Вийшовши з душу під дверима його вже чекали три котячі мордочки: Суні, Дуні і Дорі. Вони підійшли до хазяїна і почали ластитись об ноги, котики так йому подавали сигнали, що пора їх годувати.

-Мої ви хороші, ходіть я вас нагодую- Мінхо пішов на кухню насипати котикам корм, а вони швиденько прибігли до нього.

-Ви їжте, а я піду збиратись на роботу- Лі пішов в спальню зіставляти собі образ на сьогоднішній день. Сьогодні він вибрав темно коричневі широкі джинси і білу футболку на довгий рукав. Хоч на вулиці передавали тепло, він йде з ранку і приходить вже коли настає пізній вечір, а в продовж всього дня в кафе працює кондиціонер, тому він не хотів застудитись.

Попрощавшись з котиками він вийшов з квартири і пішов за велосипедом.

Погода на вулиці була дуже навіть хороша. Поки Мінхо їхав на роботу зустрів луже багато людей які гуляли або самі, або з собаками. 10 хвилин і він вже біля кафе. Зайшовши в середину він зразу направився сказати чудову новину Джуну.

-Доброго ранку, в мене до вас чудові новини- заходячи в кабінет почав з порогу Лі.

-Доброго, які ж це- Джун аж від паперів відволікся.

-Я випустився з університету і зможу тепер працювати на повну ставку- відповів Мінхо.

-Це чудові новини! Зараз я переоформлю твої документи і все, можеш йти працювати- весело сказав Джун.

-Дякую, гарного дня- виходячи з кабінету кинув Лі. Джун тільки усміхнувся.

Народу сьогодні було не дуже багато, але добре що хоть приходять. Вже по обіді почало приходити багато людей. І ось в кафе зайшов один хлопець, перше що кинулось Мінхо зразу в очі, це те, що в нього були пухкі щочки, він прямо на справжню білку був схожий. Не довго Лі міг дивитись на хлопця. Тут в кафе зайшла Джиу, вона була та сама колишня однокласниця Лі яка ні в школі ні в університеті не відлипала від нього. Скільки б раз Мінхо не говорив їй, що він в ній не заінтересований, вона ніби його не чула або переводила сказані слова в жарт, бо все одно липла до нього. І ось тут вона теж влізла, вона підійшла і обняла його. Лі ніколи не відповідав їй на обійми і тут теж не відповів, але він помітив як різко помінялось лице того хлопця.

-Вибачте, а ви не знаєте де зараз Джун?- запитав хлопець з щочками як в білочки.

-Якщо ти по-роботі, то зачекай хвилинку я його закличу- відповів Мінхо.

Лі пішов кликати Джуна. Він був злий на Джиу, дуже злий.

За 5 хвилин той хлопець вже був в кабінеті Джуна, а Джиу за той час встигла кудась піти, ну і славно подумав Мінхо.

Ще через хвилин 30 вийшов той хлопець.