My barista

Усмішка

-Давай будемо дружити?- запитав Хан дивлячись прямо в очі Мінхо.

-Ее, давай- трохи невпевнено відповів Лі.

Хан подивився на Мінхо і усміхнувся. Лі не думав, що ця усмішка переверне все в його житті. Так він визнав він закохався і його усмішку. Ну а як тут інакше, Джисон коли посміхається ну занадто милий для цього світу.

Протягом решти дня Хан і Мінхо перекидувались парочкою фраз, але більшої розмови не було.

Вже підійшов кінець робочого дня, хлопці збирались додому.

-Що ти сьогодні будеш робити?- зненацька запитав Хан.

-Думаю прийду спочатку додому, нагодую котів і сам поїм, а потім можливо фільм дивитись буду або зразу спати ляжу- відповів Мінхо.

-В тебе є котики?!- майже викрикуючи запитав Хан.

-Так, три- сміючись з реакції молодшого відповів Лі.

-А можна мені на них подивитись?- неочікуване питання спіткало Мінхо.

-Добре, збирайся.

Всю дорогу додому Лі, Хан розпитував про котиків:"А якого вони кольору?", "Вау", "А як їх звати?", "А скільки їм років?", і тд. З цього Мінхо визнав, що Хану подобаються котики.

Ось вони вже підіймались сходами в квартиру. Лі відкрив двері і зайшов, за ним на пальчиках зайшов Хан. Одразу з кімнати підбігли три маленькі котики, вони бігли до Мінхо, але коли побачили ще одного хлопця зупинились і почали вивчати запах кругом нього. Хан стояв і не рухався, а Мінхо дивився то на Хана то на котиків. Через пару секунд один із котиків підійшов до Джисона і почав його обнюхувати.

-Як його звати?- на одному диханні запитав молодший.

-Дорі, він наймолодший і най допитливий- легенько посміявшись з реакції Хана відповів Мінхо.

Після Дорі до Хана підійшов Дуні, а потім Суні.

-Рижий з білою плямкою на носі- Суні, а білий з рижою плямкою- Дуні- познайомив Мінхо котів з Ханом.

Джисон як стояв в кедах і з сумкою на плечі так і не рухався.

-Чого ти стоїш?- запитав Хо- Давай роззувайся і проходь, я чайник поставлю, не тільки ж на котів прийшов дивитись- сказав Лі і пішов на кухню.

Хан зробив як сказав Лі, і хвостиком побіг на кухню, а котики лишились обнюхувати його кеди.

-Йди мий руки і садай за стіл- сказав Лі як тільки Хан зайшов на кухню- Ванна зразу перші двері від кухні.

Хан пішов в ванну, помив руки і вернувся назад. На кухню вже прибігли котики і крутились кругом Мінхо.

-А вони тебе дуже люблять- жартуючи сказав Хан.

-Вони просто голодні, от і ходять кругом мене- насипаючи корм по мисочкам відповів Лі.

Хан і Мінхо перекусили печивом і випили по чашці чаю. Після цього Хан сказав, що йому вже треба йти, Мінхо в свою чергу запропонував Джисону залишитись в нього і подивитись якийсь фільм. Хана довго вмовляти не треба, він погодився і ось вони вже в залі сидять і дивляться якусь комедію.

Вони багато сміялись, але під кінець Мінхо відчув на своєму плечі якусь важкість. Він повернув голову і побачив, що Хан вже мило сопів на плечі і бачив восьмий сон. Лі вирішив ще не будити його, можливо сам встане. Пройшло 40 хвилин, фільм закінчився, а Хан так і не просинався. Ця білка дуже міцно спить раз її не розбудив телевізор.

5 хвилин Мінхо дивився на Хана і не знав що йому з ним робити. Все-таки вирішив нести його до себе в спальню. Ліжко в нього велике, двох спальне, тому вони обидва помістяться.

Мінхо відніс Джисона в спальню, виключив всюди світло, переодівся в піжаму і пішов теж спати.

Ранок. Хан проснувся першим і яке в нього було здивування коли перед собою він побачив мирно сплячого Мінхо. Лі спав обличчям до Джисона, а кругом них спали котики, Дуні влягся ззаді Мінхо, Дорі в ноги Хану, а Суні посередині між ними.

Джисон не відводячи очей дивився на Мінхо.

-Який ж він милий..- тихо прошепотів Хан.

-Ти теж милий...