My barista

Будеш?

-Мінхош..- Хан підійшов до Лі і обійняв його так ніжно як тільки міг. Мінхо буквально розплакався в його обіймах.

Через деякий час Лі заспокоївся і вони продовжили йти, але тепер мовчки.

-Розкажи про свою сім'ю- в один момент заговорив Мінхо.

-Нууу, почнемо з того, що я один в сім'ї. Жив завжди в доброті і любові, але в один момент щось змінилось- Хан різко затих і деякий час думав чи продовжувати свою історію чи ні. А Мінхо і не наполягав, він чекав.- Мені тоді було 13 років, мама прийшла з роботи перший раз в не тверезому стані, перший і не останній...Тато був на нічній зміні, він не міг прийти скоріше, я просив його, благав по телефону, у нього так і не вийшло прийти...Мама була дуже п'яна, в один момент їй щось не сподобалося і вона підняла на мене руку. Синці були по всьому тілу... Зранку прийшов тато, але вони сильно посварились, він зібрав речі і пішов, тато навіть не бачив мене того ранку. Звідтоді я жив в постійному страсі, мама весь час пила і не переставала це робити. Як тільки виникла можливість втекти від неї, я нею скористався і ось зараз знімаю квартиру, дорого, але інакше не можу- Хан говорив дуже спокійно і стримано, але Мінхо все зрозумів. Лі взяв Хана за руку, той навіть не сперечався і просто сильніше стиснув руку Мінхо.

Так вони непомітно дійшли до квартири Лі. Хан нічого не говорив, а просто йшов за Мінхо. Вони поїли і вирішили подивитись дораму, але по середині дорами Мінхо вирішив заговорити.

-Ханні, нам потрібно серйозно поговорити- трохи суворим тоном промови Мінхо. Хан вже майже засинав на його плечі і йому прийшлось відриватись щоб подивитись на Лі.

-Говори- промови сонним голосом Хан.

-Ми і не дуже довго знайомі, але я хочу тобі в дечому признатись- після цих слів Хан зрозумів до чого це все веде.- Ти мені сподобався ще з першої хвилини коли зайшов в кафе, я не міг приставити що так полюблю тебе. Ти мені дуже подобаєшся, не те що подобаєшся, я тебе кохаю. Будеш моїм хлопцем?- в голосі Мінхо чутно велику нервовість.

Хан мовчав і обдумував пропозицію Мінхо.

-Мінхош..- почав Хан.- Можна спочатку я сходжу в душ?- неочікуване запитання задав Хан.

-Добре, речі ти знаєш де стоять- трохи розчаровано відповів Мінхо.

Пройшло приблизно 15 хвилин. Мінхо так і сидів на одному місці і навіть не рухався, він літав в своєму світі.

-Мінхоооо- махав рукою перед обличчям старшого Хан.- Ти мене взагалі слухаєш?

-А, та та, а що ти казав- з надією в голосі запитав Мінхо.

-Я кажу йди в душ, а то вже пізно- а сам Хан пішов на кухню пити воду.

Мінхо встав з дивана, взяв свою піжаму, звісно ж не зміг підмітити, що його футболка і штани прям ідеально сіли на Хана. Лі швидко справився і пішов на кухню теж випити води і йти в спальню.
Хан вже лежав на ліжку і гортав інстаграм. Мінхо поставив одяг в якому був і пішов лягати. Через 5 хвилин Хан відставив телефон і обернувся в сторону Мінхо, але той був розвернутий до нього спиною.

-Я згоден- неочікувано почав Хан.

-На що ти згоден?- не розуміючи запитав Лі і обернувся в сторону Хана

-Я згоден стати твоїм хлопцем- з усмішкою на лиці відповів Джисон.

Мінхо не вірив тому що почув. Він дійсно відповів на признання Лі.

-Повтори ще раз..- сором'язливо попросив Мінхо.

-Я згоден стати твоїм хлопцем...