My barista

Незнайомець

-Привіт- в цей момент Хан чуть не загубив всі слова на світі.

Голос був жіночий. Хан розвернувся, заді нього стояла нижча зростом дівчина. Вона дивилась на Мінхо, а вже через секунду перевела свій погляд на Джисона.

-Ой, добрий день- трохи сором'язливо відповіла та.

Хан як стояв на одному місці так і продовжив. Дівчина обійшла його і підійшла до каси. Хан розвернувся, він побачив як дівчина обіймає Мінхо і в грудях щось болюче закололо. Але він переконував себе що йому на Лі взагалі все одно. Все-таки він вирішив дізнатись чи є зараз Джун і куди саме до нього йти.

-Вибачте, а ви не знаєте де зараз Джун?- запитав Хан.

-Якщо ти по-роботі, то зачекай хвилинку я його закличу- відповів Мінхо.

Його голос був медом для вух Хана. Такий мили і водночас грубий.

За 5 хвилин вийшов Джун.

-Доброго дня, це я вам недавно дзвонив дізнаватись за роботу- першим почав Хан.

-Добрий, так це ти Джисон?- запитав старий.

Хан по-хитав головою в знак згоди.

-Тоді ходімо до мене в кабінет- махаючи в сторону дверей кликав його до себе Джун.

Вони зайшли в кабінет. Він був простий, одна шафа в кутку, робочий стіл з іншого краю. Сама кімнатка була ну дуже маленька, більш схожа на кладовку.

-Сідай- запропонував Джун.

Хан сів на крісло, яке стояло біля столу.

-Значить ти точно хочеш тут працювати та?- запитав старий

-Так, зараз я зможу в будь який час працювати.- пояснив Джисон.

-Це добре, як я зрозумів ти ще студент.- відповів Джун.- Тоді якщо ти погоджуєшся давай заповнимо деякі документи.

Хан кивнув.

Пройшло хвилин 20. Вони заповнили всі потрібні папери.

-З завтрашнього дня можеш приступати до роботи, твоя зміна починається в 08:00 і закінчується в 15:00. Сьогодні Мінхо зробить тобі огляд де що знаходиться. На цьому все, можеш йти, побачимось завтра.- з усмішкою сказав Джун.

-Дякую, до зустрічі.- Хан вийшов з кабінету.

Коли він зайшов в хол, де саме і були столики і каса, ща якою був Мінхо, тої дівчини вже не було. Хан підійшов до Лі.

-Привіт, я Хан Джисон, тепер працюватиму тут тому Джун сказав щоб ти розказав що де знаходиться.

-Привіт, я Лі Мінхо, окей ходи за мною.- вийшовши з-за каси сказав Мінхо.

Мінхо зробив Хану огляд на все приміщення і розказав що і як працює. Це влаштування на роботу і огляд зайняв багато часу, на вулиці вже майже стемніло. Хан був дуже стомлений і дуже хотів додому. Йому потрібно було добре виспатись тому, що завтра його перший робочий день і проспати його якось не хочеться.

Вже прямуючи на вихід з кафе він попрощався з Мінхо.

-Стій, зачекай.- підбіг до нього Мінхо.- На вулиці вже темно, дай свій номер і напиши як доберешся додому, а то не хочеться втрачати нового працівника в перший ж день.- сміючись сказав Лі.

-Хах, добре- Хан простягнув йому свій телефон з номером.

Після того як вони обмінялись номерами і попрощалось, Хан пішов в метро чекати на поїзд. Йому було трохи лячно, але поїзд досить швидко приїхав. Ось він вже під'їжджає до своєї станції.

5 хвилин і він вже дома. Їсти йому зовсім не хочеться, тим більше зараз вже 9 вечора. Він вибрав варіант йти зразу спати. Сходивши в душ і переодівшись в піжаму він вже збирався лягати, як тут йому написали.

Незнайомець:
Привіт, ти добре добрався додому?

Хан не міг зрозуміти з початку хто це, але потім він згадав, що це може біти Мінхо.

Хан:
Мінхо?
Так я вже дома

Мінхо:
Чудово побачимось завтра)

*переглянуто*

Хан вирішив, що пора вже лягати спати. Він виключив світло, навів будильник щоб точно не проспати, і поринув в світ снів.