My barista

Давай дружити?

Ще через хвилин 30 вийшов той хлопець. Він попросив зробити йому екскурсію по кафе. Ну Мінхоша в нас добра душа він і зробив.

Лі помітив, що в Хана дуже гарно пахли парфуми (ну звісно він перед виходом від душі напшикався, так аби аж за кілометр всі відчували запах його духів). Ось він вже показує останню річ про яку Хану потрібно знати і помічає що на вулиці вже доволі темно. Джисон вже доходив до виходу, як от Лі підбігає до Хана.

-Стій, зачекай.- підбіг до нього Мінхо.- На вулиці вже темно, дай свій номер і напиши як доберешся додому, а то не хочеться втрачати нового працівника в перший ж день.- нервово сміючись сказав Мінхо.

-Хах, добре- Хан простягнув йому свій телефон з номером.

Получивши номер Мінхо був дуже радий цьому. Хан вже вийшов і Лі тоже почав збиратись додому. Він зачинив кафе так, як Джун вже давно пішов додому, раніше весь час він зачиняв, але сьогодні він дав ключі Мінхо.

-Мінхо, підійди сюди- сказав Джун.

Мінхо підійшов.

-Не міг би ти закрити сьогодні кафе, я себе погано почуваю, напевно піду додому раніше- трохи замучено сказав Джун.

-Добре добре, я все зроблю, ви йдіть відпочиньте краще- з нотою хвилювання в голосі сказав Лі.

-Дублікат ключів на столі в моєму кабінеті. Побачимось завтра- відповів Джун і вийшов з кафе.

Джуну останнім часом все частіше ставало погано, він навіть говорив:"Якщо, зі мною щось станеться, то наступним головним будеш ти, Лі Мінхо", Мінхо ж надіявся на те, що все буде добре а то він сам тут не справиться.

Вже вечір, досить пізній вечір, а відповіді від Хана так і немає. Лі вирішує написати йому сам.

Мінхоша:
Привіт, ти добре добрався додому?

Хан:
Мінхо?
Так, я вже дома

~Чому він так здивувався?~подумав Мінхо

Мінхоша:
Чудово побачимось завтра)

*переглянуто*

-Серйозно? Всього лиш переглянуто?- на цей раз Лі сказав це в голос і на його гум прийшли коти.

-Ви напевно їсти вже хочете?- коти лише в підтвердження його слів нявкнули- Тоді ходімо на кухню, я вас нагодую, та і самому не завадить поїсти.

Після вечері Мінхо пішов в душ і ліг зразу спати. Він був такий втомлений, що зразу заснув.

Ранок другого червня був теж сонячний. Лі встав і пішов зразу одягатись, щоб потім нікуда не спішити. Так як ще ввечері він сходив в душ, то зранку вже не мав бажання туда йти. Після сніданку він насипав котикам корм і пішов на роботу. Погода була сонячна і одночасно вітряна.

Мінхо добре добрався до роботи. Двері в кафе були вже відкриті, але табличка все ще висіла "Зачинено". Він зайшов в кафе і пішов одягати форму.

Пройшло 25 хвилин (так Мінхо завжди приходить завчасно) і прийшов Хан. Він був весь захеканий, з цього Лі зробив висновки, що він біг.

-Привіт- сказав Хан паралельно налагоджуючи дихання- Я не спізнився?

-Привіт, якраз маєш 5 хвилин до початку зміни- відповів Мінхо.

Вже був обід, від тої ранішньої ситуації Мінхо і Хан не промовили більше ні слова. Но в один момент Хан вирішив порушити тишу.

-Давай будемо дружити?- запитав Хан...