одного дня кохання покаже тобі шлях

"та інколи мило на нього споглядав"

Тут в туалет зайшов наш однокласник, Адам, знайомтесь, заядлий гомофоб та антифемінізт, всі жарти починаються з " зустрілись поляк, німець та американець"... абоооо... "тупі фємки"... а також сміється з "вони їб*ться в дупу" І так далі...
- оууу... ну ви й мерзотні - сказав він, починаючи сміятись та втікаючи.
- вибач за нього - перепросив я
- він завжди такий?
- заядлий громофоб...
- аа... це все пояснює... він часом до костелу що дня не ходить?
- саме так
Ми вийшли до туалету та направилися у 206 кабінет де у нас повинен був відбутися урок біології.... а тут нове алеее... його відмінили і щоб, як в нормалій школі - нас відпустити нас, нііііі.... наша школа придумала краще - один урок в бібліотеці, а потім інші 7 уроків... просто вау, просто супер до неможливості. Я - у захваті. Ніби в мене є вибір.
Щооож... прийшовши до бібліотеки, я дістав книгу з рюкзаку - " в кінці вони вдвох помруть". Знову Адам, та за що?!
- о, знову свої під*ровскі книжки читаєш? хехе
- чому тебе це так чіпляє? - в моїй голові пролетіло : " ого ти сміливий, Давіде, нічого не скажеш"
- а ти що такий сміливий?
А я лише думаю: " хотів би я знати"
- що замовк?!
На щастя, ув'язалась Пані Бібліотекарка :
- Адам, відчепись від нього! Він хоча б нормальною справою займається.
- для Вас, Пані, все що завгодно
- оуу... то хтось тут закохався - "чувак, заткнись" ніяк не вилазило в мене з голови.
Я вже готувався до нових побоїв, але той просто вийшов з бібліотеки у невідомому напрямку, мені то й краще. Хоча б відпочину від цього ідіоту. Пройшло декілька хвилин та до мене підійшов Богдан.
- що читаєш?
- та так, не важливо.
- оу, я читав цю книгу, класна, мені сподоюалась, кінець звісно...
- еййй, не спойлеруй. А взагалі, не думав що ти таке читаєш - зацікавився я.
- таа... хто тобі більше полобається? Матео, чи Руфус?
Ми заговорились та так пройшов цілий урок. Мені було цікаво його слухати та я інколи мило на нього споглядав, а він захоплено розповідав.
Коли продзвенів дзвоник на перерву ми вже виходитли, а Пані Бібліотекарша сказала:
- Ви б були гарною парою
Тут я трохи приофігів.
- ми... еее.... не... ні... - не знав що відповісти я а
- ні, ми не пара - сказав той та прсміхнувся до мене
- все, йдемо - прошепотів я і ми пішли до кабінету 203, де у нас повинен був бути урок хімї. Я
Як тільки ми прийшли, я згадав, що у нас семестрова контрольна. Мене почало трясти та я намагався відкрити зошит, щоб повторити матеріал. Та цей чудовий українець це помітив та підійшов з'ясувати, що трапилось.
- ей ти чого, що ся стало? - сказав Богдан та поклав руку мені на плече, а я почав плакати.
Він розвернув мене до себе обличчям, витер сльози та просто дивився в очі.
- ууу... ууу... у нас зараз семестрова контрольна, я забув зовсім - почав дадихатись я.
Колісніченко витягнув воду зі свого рюкзаку та дав мені перелельно поглажував мене по спині та втішав, кажучи, що я дуже розумний і зможу все написати, а також, що він якщо що допоможе мені.
Тут продзвенів дзвоник.
- Діти, заходимо! - сказала вчителька, відкриваючи двері.
Сидячи на своїх місцях всі чекали на аркуші з контрольними завданнями. Але коли вчителька підійшла до нашої з Богданом парти вона сказала:
- Нам тут таких як ви не треба, а і. Колісніченко, Ви впевнені, що зможете написати контрольну?
- Так, я впевнений
Я просто дивився шокованими очима на вчительку, на Богдана, на вчительку і знову на Богдана.
Елливишись на аркуш, я зрозумів, що не знаю лише одного завдання, але мене оцінка без того завдання максимально влаштовує. Але в мене почала трудитися нога та Богдан поклав свою руку на неї і я так спітнів, це не можна передати словами. А він лише знову посміхнувся, а я до нього. Протягом 30 хвилин я писав, а то завдання що не знав - що-небудь написав і все та здав роботу, десь 3 хвилини уроку я допомагав Колісніченко з одним завданням, а в останні декілька хвилин уроку ми просто сиділи, інколи споглядали один на одного та він так мило дивився.
Можливо, ви подумайте, що я зачасто вживаю слово "мило" І взагалі ситуації повторюються, але так воно й було, він часто глядів на мене і, посміхаючись, казав щось, часто про книги та аніме.
Закінчився урок, то дуже добре залишилось пережити лише три.