одного дня кохання покаже тобі шлях

- а, що, ні? ти закоханий довбень

"вибачте, можна я піду до себе?" - невпевнено запитав хлопець дивлячись на обох батьків.
"так, звісно" відповіла Емілія, але Кшиштоф негативно помахав та почав казати: "слухай, ще одне питання. ти хочеш щось з'їсти? може поїдемо десь?"
та Давід лише відповів - ні та, подякувавши, пішов до себе в кімнату, а батьки переглянулись і вирішивили подивитись фільм. не довго думаючи ввімкнули серіал "Друзі" - класика, тут й не посперечаєшся. натомість Давід почав малювати. в хлопця це гарно виходило. з-під ліжка він дістав холст. причепив до мольберту. біля себе поставив стілець, на ньому лежали фарби, пензлики різної товщини, деякі з них Давід сам підстригав, тому що вони були занадто широкі для витончених ліній шедеврів підлітка, також були олівці, гумка для змазування та палітра.
чотирнадцятирічний вирішив намалювати просто велике око, блакитне око, що ніби відбивало світло сонця.
процес був доволі довгим, десь 4 години, та він ніде й не поспішав, але тут прийшло повідомлення на телкфон. звісно ж від Богдана, від кого ще, йому більше ніхто не пише, в принципі:
- ти вибач мене, що я так відреагував сьогодні - написано було в повідомленні.
- та, я все розумію, все добре - моментально відповів Довід.
- точно?
- точно 😌
- добре, а шо там твої батьки, як реагують?
- вони думали, що ми зустрічаємось та я все пояснив їм - переказував художник - підліток.
- а, окей... на рахунок цього...
- слухаю тебе
- чи Давід Яндер погодився б зустрітись з Богданом Колісніченко завтра о 17 біля школи?
- думаю, що Давід Яндер погодився б на таке, але не біля школи, бо Давід Яндер пам'ятає, до існує Адам - написав хлопчина з деяким гумористичним підтекстом.
- тоді, чи погодився б Давід Яндер зустрітись завтра о 17 біля льодярні близько костелу?
- так, сто відсотків, Давід Яндер би погодився 😅
- тоді до зустрічі, Давіде Яндер
- бувайте, сер Колісніченко
художник та неймовірний, для своїх років майстер, сів далі малюват й картина по троху і ставала схожа на те що вона повинна бути схожа. тим часом батьки щось обговорювали.
- Еміліє, як думаєш, це скоро пройде у нього?
- не знаю, можливо, сподіваюсь на це
- ой, ти не знаєш як я сподіваюсь. а якщо ні?
- то ми але нічого з цим не зробимо.
- ніби так
- давай зараз про це не думати.
- ох, добре. - відпрвід Кшиштоф та продовжив пялитись в екран телевізору.
тим часом їх син вирішив піти прогулятисьв та запитав дозволу батьків, ті відповіли позитивно, але, щоб вдома був не пізніше 21:00.
Давід пройшовся від дому до перехрестя йоооо йвулиць "11 листопада" і алеї "Яна Павла ||" там він зустрів Лію, яка жила не так далеко.
- привіт, чувіха. - сказав Давід. схоже, це стало їх жартом.
- привіт. як у тебе там з твоїм хлопцем? - засміядась дівчина.
- він не мій хлопець, він сказав що йому треба час, щоб подумати.
- ти в сраці, чувак.
- чому це, ніби?
- коли жінки кажуть, що їм треба час подумати то ніфіга вони не хочуть стосунків.
- так, але він не жінка.
- він ґей.
- пансексуал.
- ну то майже ґей, а неї часто поводять себе, як жінки.
- що за стереотипи?
- це не стереотипи, а правда.
- добре, не суть, а ти де йдеш?
- прогулятись, Антек запросив.
- то схоже у когось тут хлопець намічається.
- тобто, у тебе? а ні, забула, йому треба час подумати.
- все, не біси мене.
- бляха, мені треба йти, а то я і так запізнилась вже.
- та, звісно, йди.
- це жарт був, мені на 19, а зараз 18:40, я ми зустрічаємось тут, тобто там де ми стоїмо, ти, довбню. - дівчина клацнула хлопця по лобі.
- чому я довбень, якщо я навіть цього не знав?
- а, що, ні? ти закоханий довбень.
Лія та Давід ще трохи побалакати та хлопець пішов додому.
коли він підійшов до двері то глянув на годинник. була 20:27 та він зайшов у дім. батьки далі дивились "Друзів" та Давід просто пройшов у свою кімнату.
неділя добігала кінця і хлопцю треба було готуватись до наступного тижня. він вибрав речі, які хотів би одягти. це був зелений светр та світло сині джинси. може здатися, що занадто тепло, але це Польща, і кажуть що весь наступний тиждень повинен бути дощ. склав у сумку, що одягалась через плече, всі зошити та книжки, які йому було полтрібні, взяв також з собою книгу "they both die at the end", скетчбук, декілька олівців і гумку для змазування, та пішов у душ.