одного дня кохання покаже тобі шлях

" - які жанри любиш? "

...я міг провести 24 години так як хочу я. тут у мене з'являється повідомлення на телефоні, від Богдана. розблокувавши, прочитав:
- привіт 😊 не хочеш сьогодні прийти до мене десь о 15 та подивитись якийсь фільм?
- добрий ранок ☺️ так, давай я не проти
- які жанри любиш?
- хорори, трилери, детективи
- добре, то з фільмом потім домовимось, до зустрічі... 💗
- 🩷🩷🩷 - відправив я та кинув телефон на ліжко, але не сильно, щоб він не розбився. я так роблю коли відправляю якісь ризикові повідомлення. думаю так в багатьох.
зараз 10:30, все ж таки вихідний, можу собі дозволити, так довго спати, але треба вставати з ліжка.
повністю прокинувшись, я пішов робити собі сніданок - підсмажив яєчню та зробив грінки, вийшло не погано. окей, була 11:23 й я пішов митись, помити голову, почистити зуби й так далі. окей, коли я вийшов з ванни, була 12:38, і мені було занадто ліньки сушити голову, тому я просто розчесався та пішов робити далі свої справи, такі як, на приклад, приготувати речі, сьогодні нічого такого, тому що дощ на дворі, а додатково - прохолодно, ось вона, справжня польська погода. тож вирішив одягнути блакитний світшот та чорні штані з кишенями по боках штанин, але перевдягтись я ще не збирався, а просто вийшов прогулятись.
чорт, я забув що в мого класу сьогодні екскурсія, на щастя я відмовився від цього "щастя", тим більше в суботу, хто до цього додумався. тут я відходжу трохи від мого дому та бачу що все вже закінчується, та в двох моїх однокласниць, Бланки і Ксенія випадає якийсь пакетик з чимсь білим, але схоже вони не побачили, тому і мені яке діло. ось пані, яка пояснює моїй однокласниці - Лії завдання з конкурсу, а там далі є Антек, який просто сидить біля якогось куща, дивний, в принципі, як завжди. Але ось Лія бачить цей пакетик та намагається сховати його під підошвою. схоже пані закінчила та дівчина відразу побігла до однокласниць, а Антек схопив її за руку та я не все розчув, але розмова була схожа на:
- ти що? хочеш їм віддати? ти що, прикалуєшся? цілий пакет наркоти - запитував Антек, все ще тримаючи Лію за руку.
- ну так, а тобі то що? - видно було, що дівчина трохи обурена.
- пропоную разом - подивився на пакетик, а потім в очі дівчині Антек.
дівчина трохи вахалась, але потім відповідала:
- чому б і ні.
вони пішли в ліс, видно, щоб ніхто не бачив, доволі далеко зайшли, а я вирішив прослідкувати за ними, мені і так немає що робити. та все ж таки вони сіли біля озера, під завалившимся деревом, прикритим листям, так що їх майже не було видно. але я розгледів, що вони почали нюхати травку, а Лія, коли була під впливом, схоже, сильно розслабилась та обійняла за руку Антека, а той був зовсім не проти, і поклав голову дівчини собі на коліна, так щоб вона його бачила, а та почала посміхатись та казати:
- чому я раніше з тобою не почала спілкуватись?
- не знаю, не знаю, Ліє.
Аж тут повз пройшов батько Антка. "що він тут робить? як він зайшов в в таку дупу світу?" - промайнуло в мене в голові.
- оу, нарешті ти знайшов собі дівчину, а то я думав ти ґей - сказав тато хлопця, доки той намагався сховати наркотики десь під обвалившимся деревом, чи то запихнути в кишеню, що йому все ж таки вдалось. Як тут батько Антка помітив що той щось ховає і почав підходити до них, а я вискочив з кущів та промовив:
- Антек, Лія, я звісно розумію, що у вас тут романтік, але ми домовлялись біля іншого дерева. Ой, вибачаюсь, пане...
- Матеуш - допоміг мені Антек.
- то що, йдемо де планували? - продовжив я.
- тато, сподіваюсь ти не проти? - запитав Антек
- в тебе нарешті знайшлась дівчина й друг, звісно, що можна - з великою усмішкою казав це пан Матеуш.
- то й добре, йдемо, чуваки - сказала Лія - до побачення, пане Матеуш.
- пішли до мене додому, поки мама не прийшла.. ааа... вона до пізна працює. але всеодно швидше.
ось ми вже в мене вдома:
- а я думав в тебе більша квартира - сказав Антек.
- чого ж то ніби? - перепитав я.
- всі в школі знають, що у тебе багата родина.
- в моїх батьків середньостатистичний заробіток тому, не бачу сенсу так казати. і я не вдягаюсь в якихось "модних магазинах", якщо це можна так назвати. в мене є речі як з якоїсь бершки, чи там, не знаю, які є ще магазини, так і з секонду. так що, я не знаю про що ви.
- добре, добре, заспокойся.
- та я спокійний, просто не розумію, чому ви вірите і плітки... може, хочете чаю? чи соку? - спробував я перевести тему.
- давай соку.
- і віддайте мені наркоту, я знаю де її подіти.
- окей.
і Антек віддав мені пакетик, а я поклав його собі в кишеню.
- окей, чувак і чувіха, ви тут сидіть, а я піду збиратись.
- знову до Богдана? - запитала Лія
- а ти ще звідки знаєш? - повернувся обличчям до дівчини я.
- так вже у всіх групах школи є ваша фотка разом. звісно групи без вчителів.
- У НАС Є ШКІЛЬНА ГРУПА? - запанікував я.
- так, ось - показала мені фото Лія.
це вчорашнє фото, я так і знав, що нічим хорошим то не закінчиться. треба було не йти на ту прогулянку, хоча... Богдан...
- бляха, трясця....бляха!
- та все нормально - сказав Антек дуже спокійним голосом - у нас толерантна школа, крім вчительки біології, та двинута на голову.
- не моду не погодитись - пробурмотілв Лія.
- так, в мене немає часу. можеш додати мене в ту групу?
- нема проблем.
- вибачаюсь, та я як буду виходить то вам теж доведеться.
*14:20* я вже зібрався, а так як йти не долеко то як раз напишу Богдану.
- привіт 🩷 все в силі? - почав діалог я.
- та, звісно, адресу знаєш?
- так так
- і цим разом нічого не купуй, я вже все придбав
- добре, добре 😊
- то бувааай
- пааа
була 14:23 та йти мені не далеко, якісь 7, максимум 8 хвилин, так що сенсу виходити немає, то ж я вирішив включити музику в себе в кімнаті. заграла "we're gonna take it" від Twisted Sister.
- що ти за пісні діда слухаєш? нормальних не знайшлось? - заверещав Антек
- ні, не знайшлось.
вже 14:47 то ж я вирішив взуватися та виходити.
- ало, чувак та чувіха, вилазим з хати.
- оууууу... нііііііііі... ну ладно, тільки якщо так треба... - по Лії було видно що вона заморена та не в стані нормально функціонувати, але чи мене то сильно хвилювало? якби мама прийшла і побачила їх, то мені б так прилетіло.
- давайте, а то я запізнюсь.
- не забудь від нас поцілувати Бодю - підкреслив свій жарт повітряним поцілунком в стороні Лії Антошь (скорочення від Антек).
- ви б підходили один до одного - сказав я.
- ха-ха, я його знаю лише тому що нюхала з ним наркоту, ти про що взагалі?
- так, все немає часу - пробурмотів Антоні (повне ім'я Антка)