[Заморожено]Тепер я тільки твій

Лікарня

Якого дідька?! Що це з ним?!

- Що ти верзеш?? Яким ще моїм?!

- Х-хочу бути лише твоїм..

Скоріш за все у нього крові десь не вистачає, тому й поводиться так. Я, хоча б, сподіваюся на це. Та що з тобою не так, малий?! 
Знову привіт, паніка. 
І що мені робити в цій ситуації?! Головне не панікуй!
Я не спускав очей з Натана. Мені зовсім не подобався його погляд. Щось він більше не був схожим на того хлопця якого я вперше побачив. Що так раптово могло трапитися?

- Ейден.. - прошепотів він і раптово втратив свідомість. 

В цей раз я реально запанікував. 
Прийшлося звати на допомогу. Щоб не викликати підозри я все ж таки начепив на нього той пластир. В цей раз його відвезли до лікарні. Мене це зовсім не влаштовувало. А раптово він комусь мене викаже? Цього мені зовсім не потрібно. Я хотів вмовити боса та поїхати з ним та мені не дозволили. 

На годиннику вже 20:05, а я все ще працюю. Мені довелося робити як свою роботу, так і Натана, тому я сидів зовсім до темна. 
Нарешті закінчивши я відправився додому. Всю дорогу думав що там може коїться у того хлопця та потім забив. 
Вже у квартирі я включив собі якийсь фільм та згодом заснув.

Під ранок я раптом я відчув щось дивне. Начебто відчув небезпеку. Не як раніше, а нібито хтось у небезпеці. Мене це насторожило, бо такого в мене ще не було.
Не довго думаючи я одразу ж ринувся на вихід, попутно набираючи номер Еліаса.

- Агов, старий. Якого біса я відчуваю чиюсь небезпеку?! - прямо запитав я у друга як тільки заліз в авто.

- Трясця, Ейде! Чому так рано? Що ти вже накоїв?? - я щось не допетрав. 

- Нічого! Я сам не розумію якого біса коїться! 

- Що саме ти відчуваєш? 

- Якесь дивне відчуття що ніби я, але не я, в небезпеці. Старий, це реально щось інакше та дивне! - я продовжував сидіти у машині не знаючи куди їхати: чи то додому, чи до нього заїхати.

- Ти часом випадково не полював на одну й ту ж людину декілька разів? - серйозним голосом запитав Ел.

- А, ну, сьогодні дещо трапилось. - я згадав за Натана. - І що з того?

- В тебе мізки як у курки чи ти прикидаєшся?! 

- Ти це про що? 

- Швидко до мене!

Він закінчив дзвінок, а я рушив в дорогу.
Я справді не розумів що, в біса, коїться?! Та й взагалі сам він курка!
Через десять хвилин я був біля дому Еліаса.
Той зустрів мене лайкою та затягнув до квартири.

- Тобто ти й справді не пам'ятаєш головне правило полу-кровок?! 

- Яке ще в біса правило? Ніколи не чув.

- Тобі батьки не розповідали чи що? - я в душі не тямив про що йде мова та й не сказав би що сильно то й пам'ятав їх після стількох років. - Та ну хай їм грець! Немає часу. Що ти там казав трапилося?

- Неприємність невеличка. - він поглянув на мене, мов, "кажи вже". Я розповів йому все як було. 

Еліас дивився на мене як на ідіота та я не розумів чому.

- Де він зараз ти знаєш?

- В лікарні. 

- Швидко до нього. Поясню все в машині! - він швидко підірвався та побіг щось узяти.

Всю дорогу він мені розповідав який же я придурок та яку дурницю накоїв.
Як виявилося, нам - полу-кровкам заборонено пити кров у однієї та тієї ж людини, тим паче лише через пів години. Бо інакше це призводить до залежності. Для мене це не страшно вживати кров завжди однієї людини. Та для нього це може бути фатальним, бо мій голод не завжди може збігатися з тим моментом коли людисько відновить сили. Що може призвести до нещасного випадку, але проблема втому, що це також не одна припинити.
Те відчуття що в мене - його потреба, щоб я повторив це.

- Якого біса все так складно?! - не витримав я, коли старий закінчив.

- Ти ще багато чого дізнаєшся. В тебе все життя ще попереду. Все ж таки тобі лише 50! - він поплескав мене по плечах. - В тебе, до речі, очі знов пожовтіли. 

- Дякую, звісно, але з цим я нічого не вдію.

Коли ми доїхали я швидко покинув автівку та побіг до лікарні. Елі був в мене на хвості. На щастя його ще не виписали. Я в темпі добрався до палати де був Натан. Він не спав та на вигляд був виснажений. 

- Щ-що Ви т-тут робите?! - здивувався парубок як побачив мене. Схоже він знову наляканий.

Те незвичне відчуття нарешті зникло.
Я трішки підійшов до його койки та став поряд, очікуючи що він скаже.

- Знову к-крові хочете?!

- Ти проти? - я заглянув прямо йому в очі де побачив певне бажання, яке він намагався сховати.

- Ви ще й питаєте?!

Я підійшов та присів на ліжко.

- Знаєш, актор ти не який. 

Побачивши учорашній слід від укусів в мені щось перемкнулося. Схоже я знову втратив контроль та ікла знову дали про себе знати. Та за секунду вже був біля його шиї. Я лизнув слід та додав ще два отвори на його тоненьку шию. В цей раз мені здається чи тепла кров стала смачнішою? Насолоджуючись смаком я почув дещо цікаве, те як Натан видав тихий стогін. Він що насолоджується? Дивно. Я думав це боляче, як мінімум мати аж 6 нових отворів у шиї, як на мене, не саме приємне та схоже він іншої думки.

[Будь ласка, якщо вам сподобалась хоча б якась частина - поставте зірочку! Інколи це дуже мотивує!]