[Заморожено]Тепер я тільки твій

Пігулка правди

Ранок видався не з найкращих. В Натана з головного болю, після всього того випитого вчора, а в мене з дзвінка боса, про щось надважливе та те що ми потрібні в офісі раніше.

- Я тебе завезу на роботу та поїду до старого. - мовив я та почав збиратися.

Через хвилин п'ятнадцять я вже був біля виходу та малого ще не було. Я вирішив піти перевірити чому він так довго у ванній.

- Натан! Чорт би тебе вкусив! Що ти тут робиш так довго?!

Як тільки я відчинив двері побачив таку картину: цей стоїть, в одних трусах, в ахуї та розглядає сліди на тілі, що з'явилися після ночі. Мда, схоже я його трішки занадто продірявив.

- Що взагалі учора було?! - він повернув голову в мою сторону.

- Ти що не пам'ятаєш?

- Ні. Що в біса сталося?! Чому я весь в укусах?!

- Якщо зараз не зберешся тобі ж буде гірше.

Аж до вечора він зі мною не розмовляв. Ні в машині, ні на роботі, ні після. Це не було схоже на нього.
Та коли я сидів у комп'ютері він підійшов та почав:

- Чому ти погодився?

- Ти це про що? - я відклав ноутбук та подивився на нього не зовсім розуміючи.

- Про вчора, або точніше про цю ніч. Чому ти погодився, а не зупинився? Ти міг просто попити крові як завжди! - якщо так подумати, то він має рацію. Що це зі мною?

- Ти весь день не розмовляв та зараз вирішив виплеснути всі емоції чи що?

- Не переводь стрілки, - він хотів щось додати як різко скрутився, схоже від болю.

- Ти як? - я швидко підійшов та присів на підлогу біля нього.

- Не зважай, все нормально.

- Це явно не нормально. Що з тобою?

- Так, просто звичайні болі у всьому тілі через тебе. - він подивився мені в очі, які начебто палали червоним, що мене здивувало.

- Що це в тебе з очами? Та чому це через мене?

- Вони іноді такі бувають, коли ти потрібен мені та через деякий час це проходить. Будь ласка, подай ті пігулки, що лежать на столі. - схоже я зрозумів чому йому погано.

- Ні. - він подивився на мене, мов "хочеш подивитися як я страждаю чи що?"

Я не хотів давати йому те знеболювальне, від якого йому іноді гірше, тому прийшлося діяти через силу. Я наблизився до його шиї та вкусив його. Він це явно не очікував. Я не те щоб був голодним, але дивитися як йому боляче через мене я не міг.
Тільки коли я почув "навіщо?" я відсторонився.