[Заморожено]Тепер я тільки твій

Що?

- З чого ти взяв що це залежність?!

- Я це бачу. Якщо це все, то можеш йти.

Злість за недовіру так і палала в його очах, але він послухався та пішов.
Мені шкода та все зрозуміло.

Він продовжив мене уникати й коли настав час їхати додому він кудись змився. Знову він починає. Рано чи пізно він мене виведе з себе. Він образився на те що сам сказав чи що?

На дворі ніч. Цього малого гівнюка досі немає. На дзвінки він не відповідає. Ще трішки та я буду готовий буду його реально вбити.

Дзвінок у двері. Пів секунди та я вже біля них.

- Якого дідька?!

- Я так розумію це ви Ейдан? Він всю дорогу не замикав пельку. Так, все я свою роботу зробив, забирай його. - якийсь невідомий підкинув мені Натана й одразу ж пішов геть.

- Ти напився?! Ти з дуба рухнув?!

- А якщо й так, що тобі з цього?

- Ти реально бісиш.

Я затащив його до кімнати та менш ніж за хвилину він заснув. Боже. П'яна дитина.

Воно собі, значить, дрихне до дванадцяти, а я так давай пахати! Бо це мале чудо ще й встигло посеред ночі прокинутися, обригати все та навести безлад! Це останній раз як я цьому малому даю напитися в стельку! Я тобі це ще припомню.. обіцяю, Натане.

Якщо цей гівнюк не прокинеться найближчим часом, то мені вже були байдуже на принципи.

- Доброго ранку, - воно приперлось, - або ні..

Не пройшло й пару секунд як я опинився біля його шиї.

- Гей, хоча б поїсти дай! Беззаконня якесь! - чув я в себе над вухом.

Ага, а як же. Він ще й противиться.
Та коли я відчув що він починає падати мені прийшлося зупинитися.

- Поїж, як можна скоріше, я не закінчив.

- Ха-ха, а я казав дати мені поїсти. - я підхопив його та посадив його на стілець, перед тарілкою рису та яєчні.

- Навіщо ти напився? Через те що я сказав?

- Навіть якщо й так, то що? - з рисом за щокою мовив Натан.

- Ще одна така витівка, коли тебе невідомо хто приводить п'яного в стельку, тобі не поздоровиться.

- І що мені буде? Виселиш? Чи вб'єш? - він що страх загубив?

Так, стоп. Чому мене це хоч якось хвилює взагалі? Від коли це мені не все одно де та з ким цей малий шляється? Боже, це мале гівно мене колись зовсім з розуму зведе.