[Заморожено]Тепер я тільки твій

Кожен зі своїм приколом

Я так й не зрозумів як так сталося що відправили саме Натана й чому цей Сантіс живе саме біля Еліаса? Й відколи це робітників просять покидати офіс? Я щось пропустила чи що?

Коли малий отримав потрібні документи ми нарешті рушили в бік офісу.

- Знову якісь проблеми? - раптом видав Натан.

- Що?

- Чому ти був у Еліаса?

- Не зважай, нічого важливого. - так, я не зрозумів чому це йому раптом стало цікаво?

- Тоді скажи, якщо це нічого такого.

- Тобі так принципово?

- Так, - господи допоможи мені вбити цього малого.

"Спокійно, поводься так ніби нічого не знаєш. Ніхто тобі не писав й ніхто ні про що не казав. Спокійно, Натан, спокійно. " - га? Про що це він?

- Так чому ти був у Еліаса?

- Психологи нині дорого коштують. 

- Що? Ти використовуєш друга як психолога чи що?

- А в чому проблема? Інколи це допомагає краще ніж кваліфікований психолог!

- Гаразд... А про що ви говорили? - про те або ти стулиш пельку, або я тобі зараз вмажу за цікавість.

- У кожного є свої проблеми й вавки в голові, я не повинен тобі все казати!

Після того як я на нього нагаркав він спокійно собі сидів й дивився прямо на дорогу. Через пару десятків метрів ми зупинилися на світлофорі. 
Чому мені здається, що він милий коли ось так дується? Так, куди це мене занесло?!
В мені наче якесь незрозуміле бажання його поцілувати прокинулося... Дідько та що це таке зі мною?! Ейден, ти боєць! Не смій піддаватися бажанню! 
Схоже я вже не боєць.

Дідька лисого...

Я просто повернув його голову в мій бік й накрив його вуста своїми. Він відповів на поцілунок. Я, скоріш за все, буду шкодувати про це, але яка зараз різниця! Хай мене чорт забодає.

Я не знаю скільки саме часу пройшло, але відірвалися ми один від одного лише коли ззаду почали сигналити, бо ввімкнулося зелене світло.

Після цього "інциденту" ми не розмовляли й ніяк не перетиналися протягом всього робочого дня. Та коли не треба час лунає швидко, тому ось ми вже знову тут, біля моєї машини.