Детектив Кроуфорд

7

Вийшовши на двір,Меґан відповіла на дзвінок.З того кінця слухавки почувся обурений,трохи сп'янілий голос.

-Меґан,ти де?!

-Привіт,я у Вітні.

-Ти там довго ще будеш?!

-Я не прийду сьогодні.Залишуся ночувати у Вітні.

- У чому проблема?

-У мене...У неї виникли справи.Хочу їй допомогти.-Нагло брехала Меґан.Вона не хотіла щоб він дізнався що у них сталося.Хоча вони сім'я.

-І які ж у нас справи?-У слухавці почувся паскудний смішок.

-Відчепися Льюїсе,мені зараз справді не до тебе.

-А що сталося?-Запитав він сумним голосом,хоча Меґан зрозуміла що це було з ноткою сарказму.

-Не твоя справа.-Повернувшись Меґан побачила як у вікні,за нею слідкує Вітні.-Мені вже треба йти.

-Зустрінемось завтра...-Розмова була закінчена скоріше ніж Меґан відірвала телефон від вуха.

Пілся розмови з Льюїсом синяки знову почали нестерпно боліти.Як вона збирається сказати йому про розлучення?Краще не завантажувати голову не потрібними думками у цей час.Принаймні сьогодні.Тож Меґан зайшла у дім.

-Меґан,-Почала Вітні з порогу.-уже є якісь відомості?

-Ти чудово знаєш що я говорила з Льюїсом,він нічого не знає.Навіть не цікавиться.

-Може ще раз зателефонуємо Алеку?

-Вітні!-Прикрикнула Меґан.-Я не буду телефонувати кожні 5 хвилин Алеку.Слідство тягнеться довше за інші,він це ясно сказав.Завтра я поїду до них і допоможу їм,бо з Андерсоном це буде тягнутися до Нового року.А зараз дай будь ласка мені і собі спокій.Я розумію ти переживаєш,але все ж таки...

-Гаразд,як скажеш...

-Дівчата,ходімо повечеряємо,не можна залишитися голодними у стресі.

-Влучно сказано.Це дуже погано для здоров'я.-Люб'язно погодилася Меґан.-Ходімо Вітні,особливо тобі зараз важливо поїсти,а потім приляжеш.

Дівчата сіли за стіл.Пітер подав болоньєзе на білих як сніг тарілках.Їжа не лізла до рота,але переборовши себе,Меґан поклала вилку спагетті до рота.Вечеряли вони в повній тиші.Чи то не було про що говорити,чи то говорити зараз було недоречно.