Найяскравіша посмішка

Ти дійсно підеш зараз?

-Ніні,там відкрився новий парк,може сходимо туди сьогодні після пар?-запитав щойно увійшовший Чан у аудиторію,за яким вже зав'язалася купа прихильниць.

-Т..так,звісно,хьон-соромно відповів почервонівший Чонін,припинивши розмову з Синміном,який все ще стояв поруч.

-Це було останнє заняття?

-Так-посміхнувся Чонін.

-Тоді ходімо прямо зараз-з посмішкою протягнув тому руку Чан.

Той лише поклав свою руку в його і вже хотів було піти,але голос Синміна зупинив його.

-Ей,ми обіцяли Біну приїхати,у нього проблеми,ти дійсно підеш зараз?

-Синмін,я впевнений,що моя присутність нічим не допоможе,я напишу йому ввечері,після прогулянки,бувай-посміхнувся Ян наостанок і старший потягнув його з класу.Синмін,у якого починався істеричний сміх, все так само стояв на місці і схоже був готовий розгромити все приміщення від його злості всередині.Він схопив свій рюкзак і вийшов з аудиторії поки на нього не переставали дивитися десятки пар очей.Набравши контакт,він вже спускався по сходах.

-Так,Мін-почулося в слухавці.

-Бін,Хьонджин з Ліксом вже в тебе?

-Вони вже в дорозі,а ти з Чоніном?

-Я сідаю на метро і їду

-А Чоні?

-Його не буде

-Чому?30 хвилин тому він казав,що обов'язково приїде..

-Мг,бо 30 хвилин тому не з'явився той набридливий Бан-сердито відповів Кім і скинув слухавку.

***

-Хеееей,Хані,ти скоро вдома будеш?-ніжно протягнув Мінхо,беручи на руки риженького котика.

-Кіт,вже заходжу в під'їзд,п'ять хвилин і буду-з відчутною посмішкою протягнув Джисон.

-Ура,ми чекаємо тебе!-сказав радісно Лі і поклав слухавку.Через декілька нестерпних хвилин двері все ж таки відчинилися і молодший увійшов у квартиру.На нього тут же ж набіг з радісними обіймами Мінхо.Той без роздумів прийняв його і вони постояли в такій тиші і обіймах один одного декілька хвилин.

-Я так сумував за тобоююю-сумно протягнув Мінхо все міцніше обіймаючи Хана.

-І я,кіт.Давай я сходжу в душ,переодягнуся і поговоримо вже в спальні,гаразд?