Найяскравіша посмішка

Сонце,я тут

–Лі Фелікс,як ви?–запитала щойно увійшовши медсестра,але ліжко пусте.Вона направилася до ванної,двері якої були відчинені.–Ви...–дівчина з криком вибігла по допомогу.В повній води ванній лежав пацієнт,а біля того купа розсиплених пігулок.І тільки кулак з запискою залишався зжатим.

***

Хьонджину зателефонували.Той заснув години чотири тому,після чергового "залиття ран".Звонила його мама.

–Я сплю,мам–підняв слухавку Хван.

–Хьоні...Фелікс,він..–тремтячий голос почувся в слухавці

–Що з Ліксом?–підірвався з ліжка Хьонджин.

–Він наковтався пігулок і зараз в реанімації..він..

–Скинь адрес,зараз же!–кричав Хьонджин і кинувши слухавку, побіг до виходу.Натягнувши щось покультурніше,він схопив ключі від авто і вибіг з квартири.

Двадцять хвилин минуло.Хьонджин забіг в лікарню і знайшовши поглядом свою маму та маму Фелікса,швидким кроком направився до них.

–Мам,благаю,скажи,що все нормально–зі сльозами на очах просив Хьонджин.–Це я винен,він..Пак Чон Ок,вона перекрутила ту історію і зробила так,ніби я зрадив йому,але мам,я кохаю його,я дуже сильно його кохаю,він..я...я не зможу жити далі,мам,я кохаю його–в істериці говорив той,коли сльози одна за одною капали на рукава кофти.Жінка тільки обійняла його і погладила по голові.

–Пані Лі?–звернувся лікар.Всі троє звернули увагу.Жінка кивнула.–Його відкачали.Якби медсестра зайшла хоч на хвилину пізніше,то висновок був би плачевний.–матері накинулись обіймати Хьонджина,витираючи сльози.–Сьогодні відвідування ще не дозволені,він не притомний,поки що.Тож їдьте додому і відпочиньте,завтра о 10:00,ви можете прийти.

Лікар пішов далі.

–Вибачте..–зі сльозами вибачався Хван перед Лі Джуньон.

–Не варто,головне,що все обійшлося–витираючи сльози відповіла з посмішкою жіночка і обійняла парубка–Але будь ласка,говоріть про все,він мій син,єдиний,і якщо,не дай боже,станеться подібне,я не зможу нормально ставитися до тебе–Хьонджин кивнув і знову заплакав,міцніше обіймаючи жіночку.

–Джуньон,їдьмо додому,там малі переймаються,та й Мін Джун з Хон Чоном..

–Так,ви їдьте,я буду тут в разі чого–сказав Хьонджин.