Зведені (ЗАКІНЧЕНИЙ)

День церемонії відкриття

День церемонії

- Як ти доню?
- Хвилююсь трохи. Я звісно вже давно в цій родині і кажу всім що Джош це мій брат, але якось страшно на велику публіку це говорити
- Все буде добре. Я, Люк та Джош будемо з тобою. Плюс хлопці та Несса будуть недалеко від нас, тому, все чудово - допомагав нас підійшов Люк
- Готові красуні ?
- Я трохи хвилююсь
- Люба йди поки до Джоша а я поговорю з Мел
- Добре - мама пішла з магазину
- Я мабуть ще не готова сказати на велику аудиторію про те що я частина вашої родини
- Ти наша родина. Те що в тебе інше прізвище нічого незмінює, ти для мене стала рідною і я хочу, щоб всі знали що ви під нашою опікою
- Я сама не захотіла змінювати прізвище
- Це пам'ять про батька, тому ти і не захотіла його змінювати, це нормально
- Дякую - я обійняла чоловіка
- Нам час йти
- Пішли

Ми вийшли з магазину, нас вже чекали журналісти на багато людей з камерами. Біля входу стояв Джош та мама, ми підійшли до них. Я стояла біля Джоша, він бачив що я хвилююсь тому взяв мене за руку

- Вітаю всіх. Дуже радий що ви сьогодні зібрались тут. Всі чудово знають мене та мого сина - почав промову Люк - Але хочу відрекомендувати вам поповнення нашої родини. Моя чарівна дружина Елен Річард  то її не менш чарівна донька Мелані  Дреяр
- Вибачте, а чому в дівчини інше прізвище
- В Мел інший батько як всі ви і так розумієте. Дерек Дреяр добрий, щирий та працьовитий чоловік який на жаль загинув в ДТП. Мелані як і інші діти любить свого батька, вона вирішила не змінювати прізвище, щоб не втратити останню ниточку між нею та своїм батьком. Я не хочу руйнувати її останній спогад про батька, тому не примушую її змінити прізвище. Я хочу бути другом для цієї дівчини а не людиною яку вона ненавидіти, для мене головніше те що вона ходить з усмішкою і мені все одно яке в неї прізвище
- Дякую Люк - я обійняла чоловіка
- За це не потрібно дякувати сонечко
- Ви вважаєте себе батьком Мелані?
- Я не можу замінити їй батька як би не намагався, але я буду радий бути для неї близьким другом
- Чому ви не можете замінити батька?
- Дерек був чудовим батьком, я знав його не довго, але я можу з точністю сказати що я не можу претендувати на його місце в серці Мел, тому я буду робити своє місце
- Гарні слова містер Люк. Що скажете з приводу нового магазину заради якого ми сьогодні прийшли ?
- Новий магазин представляє собою товари для дому які допоможуть зробити дім більш затишним та чарівним в ваших очах. Для проектування мені допомогла вся моя родина. Джош обирав місце для магазину, Елен інтер'єр а Мел робила ескізи для розмалювання стін 
- Тобто цей магазин поставили всі ви ?
- Так - Люк взяв ножиці та розрізав червону стрічку - Можете самі побачити витвір нашої родиної праці - ми відійшли а наші глядачі пішли в середину. Мама та Люк провели пішли в магазин, Джош пішов до Кріс. До мене підбігли люди з камерами та мікрофонами

- Вибачте, міс Мелані, пару запитань
- Почекайте
- Міс, як вам живеться в родині Річард ?
- Ким був ваш батько і як він помер ?
- Як ви себе почуваєте коли стали частиною заможної родини? - було багато питань, я не могла зібратись з думками, у вухах був просто шум який ще більше збирав мене
- Вам не здається що ви сильно давите на дівчину? - почула я біля себе голос, повернувши голову я побачила Галлахера який стояв впевнено перед камерами - Ви тільки сьогодні дізналися про неї, цю дівчину не підготували до таких дій - брюнет обійняв мене за талію на наблизився до мого вуха - Не хвилюйся. Якщо не хочеш відповідати на питання, просто скажи
- Містер Галлахер, ви знаєте цю дівчину ?
- Знаю і вже давно. Ще з моменту як вона переїхала в будинок Річардсів
- Чи могли б ви нам розповісти про падчірку Люка Річардса?
- Все буде, але не одразу. Ви дуже налякали дівчину, вам потрібно бути більш стриманими по відношенню до неї
- Чому міс Мелані мовчить ?
- Я не готова відповідати на ваші питання
- Для цього не потрібна підготовка
- Для будь-якої людини і для будь-якої справи потрібна підготовка. Особливо якщо це для неї вперше
- Вона тепер відома персона, вона повинна відповідати на питання -  мовила журналістка яка стояла біля нас, брюнет спав попереду мене й дивився на неї
- Те що вона тепер відома персона, не означає що за секунду вона навчиться не боятися великого скупчення людей, камер та таких нахабних журналістів - я взяла хлопця за руку й зробила "замок", брюнет трохи повернув голову в мою сторону, посміхнувся й знову подивився на журналістку
- Я лише кажу свою думку
- А я лише знаю, що люди вашої професії, не повинні так відповідати та бути такими зухвалими
- І це мені каже бабій який жодної спідниці не пропускає ?
- А от моє особисте життя, особисто тебе не повинно стосуватися. Як звати твого шефа ? З якого ти видавництва ?
- Хочете і мене в ліжко затягнути
- На вроду ти не дуже. Та і працівник цієї галузі також. На цьому питання закінчені - брюнет повернувся до мене - Ходімо - як тільки він намагався вивести мене від натовпу, мене схопили за руку
- Ми не збираємося залишатися без інтерв'ю
- Дамочка, відпустіть мою сестру - біля нас нарешті з'явився Джош
- Ваша сестра не хоче йти з нами на контакт
- А чого вона повинна йти на контакт з тими хто налетів на неї як падальники на змучену жертву. Вона не має відповідати вам на питання
- Я вже думав ти не прийдеш - мовив Ейдан
- Я так бачу, ти сам не можеш впоратись
- Дав би більше часу сам розібрався б
- Агов народ, я вам не заважаю ? Та відвустіть мене дамочка - я відкинула руку дівчини
- Ви занадто зухвалі міс
- Такими і повинні бути в родині Річардс
- Хотіли щоб я відповіла на питання, я відповім, але не вам
- А я посприяю на тому щоб ви більше не працювали на цій роботі