Ми вийшли з будинку, заченивши двері я подзвонила Маркусу
×××
×- Що там Мел?
- Її хлопець кинув
×- В депресію впала?
- Не знаю. Вона плакала, я дала їй заспокійливе й вона пішла спати
×- Дякую мала. Я на днях приїду до неї з сином та дружиною, може вийде вговорити переїхати до нас
- Будеш дивитися по обставинам
×- Дякую що приїхала до неї
- Ми дружимо з дитинства, це найменше що я могла зробити
×- Добраніч мала
- Добраніч
×××Під час моєї розмови Ейдан відійшов від мене й сів на капот машини. Поклавши телефон в кишеню я підійшла до хлопця, він сидів й просто дивився вниз
- Ку-ку
- Ку-ку...
- Що таке Ейдан?
- Нічого - брюнет далі дивився вниз
- Ейдан - я підняла голову хлопця за підборіддя так, щоб він дивився на мене
- Поїхали додому
- І це все що ти мені скажеш?
- А що я скажу ще. Поїхали - ми сіли в машину. Брюнет просто дивився у вікно й мовчав, мене напружувала тиша- Ейдан
- Мм
- Що таке?
- Все добре
- Добре? Ти мовчиш, ти й досі не взяв мене за руку чи не поклав руку на ногу. Мене це напружує - я зупинилась на узбіччі й заблокувала двері - Ейдан, подивись на мене - хлопець далі дивився у вікно - Ейдан
- Що?
- Подививсь на мене - я поклала на щоку хлопця руку й повернула його до себе - Що сталося?
- Я просто втомився - брюнет поклав руку на мою наклонивши голову ніби він лежить на моїй руці
- І все?
- Так, я просто втомився
- Точно?
- Угу, я просто втомився, я хочу вже відпочити
- Чому тоді не спілкуєшся зі мною?
- Я зараз спілкуюсь з тобою кицю - брюнет взяв мою руку й поцілував її - Поїхали додому
- Поїхали - я завела машину й ми поїхали далі. Ми приїхали під будинок - Пішли
- Мел
- Я тебе слухаю
- То правда що ти говорила?
- Що саме?
- Що вийдеш заміж за іншого
- Ейдан, Ейдан. Наче й дорослий хлопчик. Ну от скажи, куди я від тебе дінусь? Мені біля тебе легко, спокійно, я відчуваю себе в безпеці біля тебе. Я більше не відчувала такої безпеки біля якогось хлопця як від тебе. Ти й справді зациклився на моїх словах?
- Вони засіли в мене в голові
- Звісно є випадки що люди довго зустрічається а потім розходяться, але все залежить від обставин та відчуттів один до одного
- Ти мене кохаєш? - я не знала що відповісти - Кицю, ти кохаєш мене?
- Ти ж знаєш що я не була у відносинах, та й не знаю що відчувають до людей яких кохають - брюнет посадив мене до себе на коліна
- А що ти зараз відчуваєш до мене?
- Мені комфортно з тобою, відчуваю себе в безпеці біля тебе
- А от тут що відчуваєш коли поруч зі мною - хлопець поклав руку на зону мого декольте
- Тепло - я накрила руку хлопця своєю - Я відчуваю тепло коли ти поруч зі мною - хлопець почав посміхатися
- Що ще?
- А що я ще повинна відчувати?
- От же ж хитрунка моя - брюнет обійняв мене й уткнувся біля моєї шиї носом
- Нікуди я не дінусь від тебе - я обійняла хлопця у відповідь
- Я тебе не відпущу
- А я не відпущу тебе, й нікому не віддам. Де я ще такого хлопця знайду? - брюнет підняв обличчя, я вчепилась в губи хлопця, його руки притискали моє тіло сильніше до тіла господаря й він поглиблював поцілунок. Через деякий час ми відсторонились один від одного, я почала залишати поцілунки на шиї брюнета
- Кицю, якщо ти зараз продовжиш то я можу себе не стримати - говорив брюнет охриплим та тихим голосом, я робила вигляд що не чула, руки зеленоокого залізли під мою футболку й лягли на мою спину - Кицю, я ж не зупинюсь тоді й мені буде все одно на твої слова. Боюсь що тоді ми всіх робзудемо
- Пішли в будинок, час лягати спати
- Пішли - ми зайшли в будинок, у вітальні нікого не було тому ми пішли в кімнату Ейдана. Брюнет почав роздягатися
ВИ ЧИТАЄТЕ
Зведені (ЗАКІНЧЕНИЙ)
FanficЯ стала зведеною сестрою багатого хлопця та стала маленькою квіточкою його та його друзів яку не можна чіпати... Писала фф давно, він в мене був в чернетках, але зараз я його дописую і викладаю