Коротше ця історія розповідає про такого собі парубка Мейтора. Він приїхав з якогось там села заради відкриття перед собою великого світу. Сам чол поїхав спочатку до країни ЄУК, що знаходиться на материку діскордія.
Країна можливостей й дивовижних пейзажів. ЄУК зачарувала його, парубка Мейтора, маючи з собою трохи грошей та меч, яким володів батько, він йшов далі й далі до столиці Чатик. Вона була гарна, але трохи дивна, так як самого однакового стилю не було, усе оригінальне. У багатьох жителів буле щасливе обличчя. Однак Мейтора зустрів одразу ж п'яниць, які сралися між собою біля шинку. Тим часом гг розмірковував.
-Хммм, треба дістатись швидше до ближчої гільдії й заробити грошей. Чув там купа завдань.
Його розмірковування перервала собака, яка пвдбігла до нього й почала гавкати.
-А ну геть звідси розбійник западєнєц. - гавкала собака.
-Стоп, якого собака розмовляє?! - Мейтор був в шоці.
-Ну ти звісно бидло, не бачило говорячих собак.
-Та я думаю чи ті гриби були зайвими. Ти точно галюцинація після їх поїдання! - стверджував гг.
-Ну тебе, тут вже ти обкурився травою. - після цих слів собака пішла геть.
Мейтор був в шоці. Такого він ще не бачив у своєму житті. Почав він трохи з собою монолог.
-Тільки опинився у місті, а вже якусь маячню бачу, все дивніше й дивніше все це.
Крокуючи далі й далі гг бачив одне й те саме. Він вже розчарувався й думав, що просрав багато часу дарма, аж тут до нього заговорив незнайомець.
-Ти шукаєш гільдію, хлопче? - запитав чол у всьому чорному.
-Ну так. Стоп, а як ти дізнався? - У відповідь запитав гг.
-Бо так. Я чаклун такий собі.
-В сенсі чаклун? Ти виглядаєш як відьма, яка може навести порчу на пронос.
-Взагалі-то я чоловік! - розлючено промовив незнайомець.
-Та добре, добре, не розстраюйся. - спокійно сказав гг.
-Та йди вже до біса! Коротше, йди ось так, ось так, і потрапиш до гільдії, і щоби мої очі тебе не бачили. - розлючено пояснив чорний плащ й пішов.
Герой крокував по шляху, який йому сказали, гарне місто, але яке ж гучне. Пройшовши далі Мейтор побачив гільдію, серед якоїсь готики світла будівля доволі виділялася. Зайшовши він одразу побачив всередині авантюристів. Різне спорядження у кожного, зброя теж дивна, мечами навіть не виглядали. Його очі розбіглися від шоку. Заспокоївшись він пройшов до квестів. "Знищити 5 москалів", "Вбити 3 розпусника", "Знайти кота який втік" і так далі.
-Дивні завдання звісно… - тихо сказав під себе гг.
Далі він покрокував до тих хто віддає гроші за завдання(пробачте як таких чолів звуть, тому так не бийте). Його зустріла дівчина середнього зросту.
-Добрий день. - промовив він їй.
-Вітаємо вас у нашій гільдії. Можете сказати хто ви?
-Так, звісно. Я Мейтор, перевівся з сільської гільдії.
-Ох, ми вас чекали. Ви вже обрали своє завдання?
-Та ні, ще ні.
Несподівано позаду гг почувся якийсь голос.
-Хей йоу! Ти тут новачок?
Мейтор обернувся і побачив міцного афроамериканського чоловіка, що посміхався.
-Не лякай, ти хто такий?! - нерозуміючи спитав Мейтор.
-Я Квасиґ Тарасиґ, будемо знайомими! А ким ти сам будеш? - відповів веселим голосом Квасиґ.
-Я Мейтор, новий Авантюрист. Перевівся до цієї гільдії з сільського.
-Хохохо, тобі допомогти з покращенням навичків?
-В якому це сенсі? Я наче вбивати можу.
-Базованій крінжі!
-Це шо таке? - запитав гг.
-Базована крінжа - особливий вид крінжі. Вона потужніша, ніж звичайна, але трохи слабкіша, ніж гнила. Однак гнила крінжа це ще той крінж, тому краще не використовувати.
-Якась дурня. - відповів Мейтор.
-Взагалі-то ні, ти повинен зрозуміти її сенс, та побачити у бою. Тому, нумо до бою хлопче. - весело запропонував Квасиґ.
-Амм, ну добре.
В мить Тарасиґ відстрибнув з неймовірною швидкістю далі. Тільки зараз Мейтор побачив зброю опонента, тримач для лопати. Однак Квасиґ поклав тримач на підлогу. Він пішов голими руками проти людини з мечем.
-Починаємо!
-Ага.
За секунду на місці не було супротивника. Гг вчасно приготував меч перед собою, бо в його обличчя хотів прилетіти кулак по щелепі. Вдаривши мечем, Мейтор був у шоці, його зброя не пробила кулак. А Квасиґ в свою чергу почав бити руками, а Мейтор відбивав ці блискавично удари. Супротивник в мить зник й гг побачив долоню перед собою і його як ліха кинули на землю. Ліх, що тут сказати. У нього боліло в голові, бо удар був доволі сильним,одними синцями не не закінчилось.
-Перемога,як 15 травня!
-Чому мій меч не пробив твій кулак?! - прокричав Мейтор.
-Секрет у базованій крінжі, я нею заряди руки й вони стали дуже міцними. Ну що, хочеш стати моїм учнем?
-Мабуть так… Бо краще бути з тобою у гарних відносинах…- ледь не плачучи сказав гг.
-Хохохо, тоді йдемо з міста! До так сказати твоєї нової школи.
-Нііі, тільки не знвоу дарувати квіти всім вчителям.
-Ні! Я тебе навчу всім секретам базованої крінжі.
-Д-д-добре.
Гг вставши пішов за своїм новим вчителем. Він пішов до шляху, крінжового шляху.
Післямова
Що сказати. Гг поки повний ліх. А так, слава Україні! Героям Слава!
