Бджолиґ швидко застрибнув до вже старенького воза, що йшов до міста під назвою “Меми”. Не побачивши біля себе Мейтора, він крикнув.
-Мейторе, нумо швидше, бо й так повільний капець.
Той біг дуже повільно, захекуючись літнім, теплим повітрям. Гг ледь живим був, а тут від нього хочуть швидший біг.
-Я ж помру скоро то, не має сечі терпіти це! - крикнув у відповідь наш ліх гг, хапаючи ротом неймовірно потрібний йому кисень.
-Заспокойся ти, виживеш, і як заєць по возах стрибатимеш у мене! - Бджолиґ відповів.
-Та я не можу вже… - вже з відчаєм промовив гг.
-Гааа, агов, діду Панасе, сповільніть будь ласка трохи віз, а то тут юнак ледь живим біжить сюди. - звернувся до водія такої собі маршрутки(умови не відрізнити).
-Синку, а той юнак з тобою то? - почувся голос дідуся.
-Так, дідо, він зі мною.
-Ну тоді добре, а головне щоби він швидше був, бо і так часу до заходу сонця мало.
-Я зараз. - відповів Бджолиґ приязним голосом. - слухай, Мейторе, давай швидше, бо інакше не отримаєш живчику! - крикнув одразу ж до гг.
-Га?! В сенсі не поп'ю живчику?! Я зараз! - після цього наш ліх пришвидшився, але пожалкує про це вже потім.
Мейтор після слів про живчик швидко дістався до возу. Однак після цього його колін і стопи занили, а печінка і так боліла, але вже стихала. Тим часом Бджолиґ розраховувався з дідусем.
-До речі, Бджолиґу, а про яких ти тоді зайців говорив то? - хапаючи жадібно повітря, сказав гг - бо я так і не второпав.
До нього повернулось обличчя Бджолиґ, яке йому казало “Шо ти бляха хочеш? -_-”, але він відповів по-іншому.
-Ну коротше кажучи, це ті, які майстерно ховаються серед інших пасажирів і в результаті не платить ні копійки за проїзд.
-Зрозуміленько.. - кажучи це, він раптом помічає чиїсь ніжки.
Це були маленькі ніжки дівчини, яка була взута в червоні шкіряні чобітки, які точно не були пристосовані до багна чи іншої штуки, яка точно не буде робити їх чистими. Мейтор підвів погляд вище, побачивши синювату довгу спідницю і потім фіолетове кучеряве волосся, що звисало на всі боки. Обличчя не давав побачити записник, який тримала дівчина перед собою. Одразу ж гг вирішив привітатись.
