Пишу на спідах 8 розділ фф, тут не буде битв.
Наступний день на Кабачку, всі зайняті своїми справами. Мейтор прийшов до інших, стомлений, голодний, ледь живе, дихає повільно. Тим часом Нян щось варить.
-А це мене не вб’є? - спитав Ґлупі у Нян.
-Ніт, не вб’є, хоча.. а може і вб’є. - з посмішкою відповіла Нян.
-Та бачу, ти отруїти хоче цією бадягою, кажу ж, ти відьма.
-Хто б казав ще, а ти навіть готувати не вмієш.
-Ну це краще ніж отруту робити. - з усмішкою сказав Ґлупі.
-....Ти ж зараз отримаєш, ти ж знаєш це?
-Ніт, не знаю, але я вже до твоїх приколів готовий.
-До яких ще?
_Ну, до твоєї шизи, там.. тих тіней.
-По-перше то не шиза…
-Вірю, я повірив.
-Ти ж нариваєшся.. - роздратовано промовила Нян.
Вони готувалися до битви(яка б збоку виглядала як битва чіхуахуа). Файт би почався, але прийшла Тесла, що заспокоїв їх.
-Нащо ви сретесь, ви ж самі повинні розуміти, що це немає сенсу…
-Вона хоче мене вбити цієї гидотою! - крикнув Ґлупі.
-Га?! Ти б подивився б що сам робиш!
-Що я готую?! Хоча б щось їстівне.
-Хто тебе тоді вчора й до цього готував?!
До них підійшов Шерстяний Кіт.
-Тесло, вони знову за своє? - спокійно спитав Кіт у Тесламакса.
-Та так, знову через якусь дурню це все влаштували.
-До речі, а коли вже вчитель прийде?
-Та я й хз, він ж не сказав коли прийде.
-Точно, тоді поки чекатимемо.
Тим часом Квасиґ біг з пакетами по лісу(я хз нашо по лісу, але біжить). Він пробіжав величезний дуб, у якого було якесь мудре обличчя… Мисливці почали стріляти стрілами, бо щось швидко йде й стрибає по деревах. І ось вже помітна гора і стежка по ній до вершини, але Квасиґу було лінь довго підніматися, тому він просто стрибнув до вершечку дерева і вдаривши об нього тримачем лопати й ще вище підлетів. Після цього Тарасиґ поставив над головою швидко тримач, і почав зі всієї швидкості його розкручувати, прискорившись ще більше й підлетів так вершечку.
