-Рекомендую тобі прогулятися по цій місцині, познайомитися з усіма тут іншими. Якщо хочеш пити, то тут є ще джерела квасу. - як можна здогадатися порекомендував Квасиґ.
-Ага, зараз піду.
-Тільки, Мейтор обережніше, тебе можуть інші учні прийняти за злодюжку, і..
-Жах, який жах.
-От от, так що тримай тримач для лопати мій запасний, поки ти не можеш використовувати базована крінжу, тому я його заряди нею. - Квасиґ кинувши тримач для лопати промовив.
-А чому саме тримач для лопати?
-Бо так, я ним в дитинстві жорсткі бої влаштовував.
-Зрозуміло. Що ж я пішов, а ви куди?
-До міста чатик. - сказавши це він зник.
Мейтор після ну дуже цікавого діалогу пішов гуляти. Вся місцина була біля скель й бамбуку, який не повинен був тут рости. Водоспадів дофіга, але один з них виділявся, бо він був якийсь коричневий. Спробувавши цю воду, гг зрозумів, що то квас! Була біля чашка і набравши в неї він насолодився цим смаком. Однак якийсь покидьок позаду намагався його вбити. Відстрибнувши вчасно на нашого ліха подивився підкачаний трохи хлопець з чорним волоссям й ротом біля правого ока. Він тримав катану з написом "овоксель ліх". А потім він промовив.
-А х ти злодюжку! Взагалі офігів?!
-Амммм, ти хто? - спитав спантеличений Мейтор.
-Я учень того, у кого ти вкрав зброю.
-Я не крав, він мені сам дав. - _-
-Брешеш, ти виглядає надто ліхом.
-Ей.
І тут цей поки для нас нн майже вдарив катаною по гг, але якогось біса Мейтор зміг потрапити за спину нн. Однак почулося з боку невідомого.
-Позаду.
Після цього катана блискавично відкинула нашого ліха, через що він впав. Мейтор вже молився богам, коли нн йшов до нього. Однак вже знову якийсь рояль й тінь напала на нього. Гг навіть офігів.
-Шо ти робиш ґлупий?
-Взагалі-то я Ґлупі!
-Вірю, я повірила. - промовила молода дівчина з рудим волоссям й шестернями по всьому одягу.
-Не заважай мені бити злодюжку.
-А він точно крадій?
-Від нього пахне салом. Значить вкрав сало й зброю вчителя.
-Спочатку нумо спитаємо його, та й тільки у вчителя є ключі до зброярні, він би її не використовував, бо вона б його післала до біса.
-Ну логічно.
ГГ встав промовивши.
-Я і хотів це йому сказати.
-То ти реально тепер наш однокласник? - спитали обидва.
-Так.
-То ж пробач мене, я забув про особливість зброї вчителя. - промовив Ґлупі.
-То як тебе звуть? - промовила дівчина.
-Мейтор...
-Мене Нян, а того бовдура Ґлупі.
-Зрозумів.. - трошки від того удару гг було погано.
-Ти хоч живе? - спитав рот на обличчі Ґлупі.
-Якого біса рот говорить?! - тут гг вже офігів.
-Я тобі не просто рот, а друга особистість Ґлупі. І звуть Асмодеус.
-Виглядаєш кріпово... - тпростопросто промовив Мейтор.
-Га?! Я тобі покажу кріпово!
-Та припинив вже. - промовив вже Ґлупі.
-А що ти мені зробиш?
-Я тебе заклею скотчем... - рофляна усмішка з'явилась на обличчі Ґлупі (я задовбався вже це писати, тому буде просто чол:D).
-Ви вже закінчили? - промовила Нян.
-Ага. - обидва промовила.
Мейтор пішов слідом за Ґлупі й Нян, щоби зустрітись з іншими учнями. Майже ніц не мінялось, бо було все однакове. Однак всюди були статуї манулів, інтернет тролів й пляшок квасу. (уявіть що вони прийшли, бо це занадто багато часу якогось займає:3). Ґлупі крикнув.
-Тесламакс, Кіт! Тут у нас новенький!
Після цього почулися швидкі кроки й перед ними вже постали два образи, темноволосого хлопця з котячими вухами та схожого тільки лисого підкачаного.
-Хто ж там у нас новенький? - спитав лисий.
-Та ось. Мейтором звуть, я його ледь не прикінчив. - промовив Ґлупі.
-Аж вже цікаво дуже. - сказав з темноволосий.
-Так що, новенький, мене звуть Тесламакс. - промовив лисий.
-Мене Шерстяний Кіт. - сказав темноволосий.
-Ну що ж, вітаємо тебе тут на ведичній горі "Кабачок", звідки виходять справжні базовані виробники крінжі! - усі промовила до гг.
Нашому гг було погано, бо мабуть він не пив справжнього квасу й його організм сказав "Мені пиз..." і Мейтор вирубився.
Післямова
Хах, написав якусь чухню й видаю за щось типу розділу. Типічний я. Шо сказати, я намагався. І якщо ви це читаєте, Нян, Ґлупі, Тесламакс і Шерстяний Кіт, то якщо що пишіть будь ласка в дс, бо я ідей не маю, і через це сам фф може зайти у глухий й нудний кут. Слава Україні!
