Джеймс кинув погляд на цю вродливу дівчину.
–О, Котя, дякую тобі щиро за напої, — звернувся Кук до Коті — і в такій атмосфері можна нарешті порозмовляти про план дій. То ж…
–Абсолютно нецікаво, – перебив Джеймса Бобер – мені потрібна лише одна особа. Один клятий паск..
–Агов, — знову перебили, і це вже бобра. Це зробив Рейстар — ти набрид з цією особою вже, чим вона така важлива?
–Це не твої справи, банкрут.
–Що ж той хлопчина клану Богу часу зробив то? На двері насцяв чи когось з ваших обісрав?
–Хах, — гидко посміхнувся Бобер, дивлячись у очі Рейстара — такі сміховинні питання від від людини з “Шляхетного роду”. Той хлопчина — проблема для роду, комаха, яку треба прибити мухобійкою.
–Головне, щоб ця комаха не знищила “Вас”. Бо ти переоцінюєш свою силу. — сказав Капрал Смикунчик, попиваючи лимонад “Дніпровський”.
–Ротик офф, убивця. Не з тобою балакаю. — скрежучи зуби, відповів Нізоро.
–Хай там як, – почувся голос Біляша – але вбити я його не дам. Він важливий для мого клану.
–Твої цілі мені не цікаві, йому кінець. – відповів Бобер.
–Таке ж я можу сказати і про твої. – обличчя Андрія показувало роздратованість.
Атмосфера була напруженіша, ніж у класі після слів “Хто йде до дошки”. Затаїлась вбивча тиша, в якій усі хотіли дістати зброю і почати битись. Однак Кук промовив.
–Слухайте, думаю нам краще спочатку поговорити про наш план дій, а вже потім можете за гаражами побитись. Головне вирішити, хто буде знищувати найсильніших ворогів. Бо наш план може піти по піхві, якщо загони розпусників атакуватимуть вони. Тому їх треба знищити.
Тим часом Боллер прокинувся.
–Про шо вже ви балакаєте там? – сонним голосом промовив Боллер.
–О, нарешті ти прокинувся, — Юмі подивилась на Боллера з пляшечкою чогось, — я вже думала тобі лити до рота безалкогольного пива…
–Та ти мене отруїти хотіла! — він був в жаху.
–Та не бійся ти, це ж як квас.
–Та от тому воно для мене фігня!
–Ти шо, хочеш сказати, що квас то фігня? — вона посміхалась, але емоції були протилежні, вона хотіла бити.
