Легенди Гном'ячого Лісу

Історія 4. Черепаха Чука.

Прийшла весна.
Гном Гутьєрес поїхав вступати до Єдинорожної Школи.
А його два молодші брати близнюки Рауль і Педрі, разом з Маркусом взялися конструювати новий човен.

Але цього разу, щоб не веслувати, вони придумали приладнати до човна вітрила. Щоб весінній вітерець сам штовхав човен хвилями.

А хвилі були ті що треба - з весною з гір походив сніг і рівень води в озері значно піднявся.

Хлопці весело мчали озером, надіючись знайти скелю русалки Фіми.

Та чи то скеля заховалася під водою, чи то гноми просто попливли не в ту сторону - знайти русалку все ніяк не вдавалося.

Раптом човен шкрябнув по чомусь дуже твердому. Миттєво в дні зробилася здоровенна дірка. І друзі почали тонути.

Це дуже неприємна пригода - всі ж знають, що гноми дуже кепсько плавають.

Коли води в човні було вже майже по гном'ячі груди, Маркус побачив недалеко них острівець.
Гноми догребли до нього і вилізли на тверду поверхню.

Як тільки друзі перевели дух - з води визирнула велетенська черепашача голова. Виявилося що хлопці вилізли на її спину, думаючи, що це острів.

- Аа щоо цее вии тууут рообите? - запиталася вона. Говорила вона дуже смішно розтягуючи слова, - І хтоо ви взаагалі тааакі?

- Ми гноми мореплавці,- сміливо відповів Маркус.

- Аа дее тодіі вааш човен?

А човен вже якраз пішов на дно. Черепаха весело облизнулася.

- Яя тількии прокиинулаася від зиимовоїї спляячки і дууже голоднааа. А даваайте яя вас з'їїм?

- Хм, думаю ми не дуже смачні, - сказав Рауль.

- Ну хооча б тоого саамого мааленькоого, - махнула черепаха головою в сторону Педрі.

- А він взагалі самий несмачний, - сказав Маркус, - А давай ти нас відвезеш до озерного містечка, а там ми тебе нагодуємо смачнющим грибним супом?

- Гриибниим? Я грибііів не їїла від чаасів, як ще вмілааа літаати.

Невідомо, чи черепахи колись вміли літати, але хлопцям довелося пообіцяти, що наварять їй саму велику каструляку супу.

- А як тебе хоч звати, велетенська черепаха? - запитав Педрі.

- Хм, не знаааю, я прооосто Черепаааха.

- Давай ми тебе будемо звати Черепаха Чука.

- Чуука, так Чуука, якщоо ви меене суупом нагодууєте.

Попри свої велетенські розміри черепаха плавала набагато швидше, ніж гном'ячий човен. Тож до містечка вони добралися досить швидко.

Проблема була тільки в тому, що грибів після довгої зими залишалося дуже небагато. І Раулю с Педрі довелося помчати до лісового містечка, де якраз навчався їхній брат Гутьєрес, щоб позичити трошки грибів.

Всім озерним містечком гноми варили для черепахи суп.

- А мооже вии доо грибноого гноом'ячого сууупу хочааб паару гноомів киниите? - запиталася Черепаха Чука.

Звісно, що гноми не погодилися. Та дали до супу сорок дві свої улюблені гном'ячі булочки.

Так до лісних легенд трапила історія про гігантську Черепаху Чуку, що колись вміла літати й врятованих гномів-мореплавців.

Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. Але ще досить довго черепаха припливала почастуватися гном'ячим грибним супом - так їй сподобалося, а гноми залюбки її годували - бо ж треба своїм друзям допомагати.