Пекар Густав як завжди поїхав по борошно до степових котів хліборобів. Навантажив цілий візок мішками з вугіллям, яке гноми міняють на борошно і вирушив в дорогу.
Їхати було не далеко. Світило сонечко і було досить тепло, дарма що був початок осені.
Одразу за лісочком починалися численні котячі поля.
Але коти їх обробляли не самі. Їм в цьому допомагали польові миші.
Вони займалися збором врожаю, а коти мололи зерно на борошно.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
На краю котячого села височів дерев'яний вітряний млин, біля якого жив кіт Герман.
Найбільш відомий він був своїм кепським характером. З ним завжди було важко домовитися про обмін борошна на вугілля. Та його борошно було найкращої якості в усьому котячому селі й з нього виходили пречудові булочки.
Ще не встиг Густав під'їхати до млина, як на дорогу вискочив переляканий кіт Герман.
- Гуустав, - закричав він, - Допомоги!
- Що трапилося в тебе? - схвильовано запитав гном. Не часто можна було побачити кота в такому стані.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Мій друг миш Каню зачепився за вітрило млина і його підняло на саму гору. Вітрила зробили ще декілька обертів, а ми пробували їх зупинити, та їх заблокувало і Каню сидить на самій горі й пищіть, - протараторив кіт.
Польові миші дуже розумні, але, на жаль, не вміють розмовляти. Їхні язички до цього не пристосовані. Тільки голосно пищать. Зате, з часом, миші навчилися мови жестів і тепер швидко-швидко перемовлялися з котами стоячи під млином активно жестикулюючи.
Густав почухав бороду. Розмірковував, як допомогти. В голову прийшла цікава думка. Він попросив принести йому найдовшу ложку, яку коти тільки зможуть дістати й найбільше простирадло.
Миші принесли саму довгу дерев'яну ложку, що знайшли в цілому своєму селі. Вона була вищою за гнома у два рази. А від котів так в цілих три. Невідомо тільки, навіщо котам така довга ложка.
Густав вийшов по дерев'яних сходах млина на самий верхній поверх, відкрив люк на дах і висунув туди свого носа
На даху страшенно віяв вітер.
Було дуже високо. Гном трохи боявся, та що поробиш - треба миша рятувати!
Той побачив Густава і швидко-швидко замахав своїми лапками. Певно, він хотів щось гномові сказати, та той мовою жестів не розмовляв.
Миші й коти тримали Густава за його шкіряний пасок, коли той встав в повний зріст на даху млина і протягнув до вітрила ложку.
Каню одразу зрозумів задум гнома і чкурнув по ложці на дах.
Весь цей час під млином миші тримали здоровенне простирадло, на випадок, якщо Каню звалиться вниз, щоб його піймати.
Коли друзі спустилися на двір, миші підхопили Густава і почали його підкидати в повітря, радісно пищачи.
Гному навантажили в два рази більше борошна, ніж він привіз вугілля, що аж важко було того візка тягнути. Так коти й миші були вдячні за порятунок їхнього друга Каню.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Так до лісних легенд трапила історія про рятівника пекаря Густава, найкращого друга мишей і котів.
Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. А від того часу у мишей повелося своїх дітей називати Густавом на честь їхнього героя. Так що, якщо ви раптом зустрінете мишу - запитайтеся, чи її часом не Густав звати. Шанс цього є досить великий.
