В ті часи, коли Ігнацій працював на копальні, хлопці гірники після роботи заходили на вечерю до лісової таверни. Це таке місце, де збиралися місцеві мешканці з'їсти смачного грибного гном'ячого супу, випити томатного елю і попліткувати.
Ходив туди й гном Ігнацій.
Грибний суп там робили дійсно дуже смачний. Мабуть, найкращий в Лісовому Містечку. Тому в таверні завжди було повно народу і дуже голосно.
Заходили до таверни також й різні мандрівники, що проїжджали повз Лісове Містечко. Для них стояв окремий столик біля віконечка.
Навколо мандрівників одразу збиралася ціла купа народу, послухати про їхні дивовижні пригоди.
Один дуже засмаглий гном розказував про далекий-предалекий південний край, де в пісках живуть мініатюрні піщані слони. Вони були зовсім трохи більші за козу. А ще дуже смішно втікали від гостей гномів. А на ніч вони закопувалися в пісок, залишаючи на поверхні тільки свого хобота.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Інший мандрівник в теплому кожусі, що прибув з півночі, розказував, що далеко-далеко в снігах існують летючі міста. Хто там живе - невідомо. Бо нікому не вдавалося відвідати в хмарах хоч одне. А на землю вони не сідають. Принаймні ніхто цього не бачив. Скоріш за все там живуть страшні страховиська.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
А третій гном з підбитим оком, розказував про східні ліси, де живуть маленькі зелені гобліни, що дуже не люблять гномів. І якраз з ними мандрівник і зустрівся, що гобліни підбили йому око.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
У всі ці історії лісові гноми, звісно, не вірили - занадто дивовижні вони були, але слухали їх всі залюбки.
Аж одного разу Ігнацій зайшов після роботи перекусити чогось смачненького. Народу як завжди було повно.
Йому принесли тарілку супу і кілька смачнющих булочок.
Все було чудово. Тільки суп на смак був якійсь дуже дивний. Та такий смачний, що Ігнацій такого ніколи в житті не їв. Він з'їв цілу тарілку, а після того покликав кухаря і став розпитувати його, щоб дізнатися що ж з цим супом не так.
Виявилося, що справа в молодій дівчині, на ім'я Марта, яка тільки як пару днів, як влаштувалася працювати до таверни.
Вона випадково переплутала скляночку з сіллю і скляночку з цукром. І тому суп в неї вийшов такий солоденький і такий незвичний для Ігнація.
Та іншим гномам суп не сподобався. Вони звикли до його самого звичайного смаку. І поскаржилися власнику таверни, гному Віктору, що був також дядьком Ігнація.
Коли той наступного дня зайшов до таверни, то дізнався, що дядько відправив дівчину в покарання замість готування страв до миття посуду.
Ігнацію так прикро зробилося від того, що через таку дрібничку когось покарали, що він попросив дядька, щоб дівчину повернули до готування і солоденький суп вона робила тільки йому. Але так багацько, щоб він міг забирати його ще й додому.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Так Марта готувала Ігнацію солоденький суп, аж поки вони не одружилися. А на весіллі всіх гостей пригощали як ви думаєте чим? Правильно - солодким грибним супом. І навіть всі його з'їли, включно з королем.
Так до лісних легенд трапила історія про виникнення рецепта солодкого грибного гном'ячого супу. А також про мініатюрних слонів, летючі містечка і злих гоблінів.
Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. А від того часу цукру гноми споживають чи не більше ніж солі. І навіть сиплять його до томатного еля.
