Коли гном'ячий король Карл Вісімнадцятий був ще зовсім малий, він дуже любив бігати босяка по королівському палацу.
Але кам'яна підлога була дуже холодна. І саме через те малий Карл цілий час мав соплі. Його так жартівливо в народі й називали - Засоплений Принц.
Не допомагали жодні мамині ліки. Ані чайочок з медом, ані трав'яні краплі. Аж поки мама не зв'язала йому теплі довгі шкарпети. І майбутній король, на диво для нього, перестав хворіти. А про його образливе прізвисько всі дуже швидко забули.
І так Карл був вдячний мамі за ці шкарпети, що коли виріс і став вже сам королем, постановив, що за кожен гарний гном'ячий винахід буде нагороджувати винахідників теплими шкарпетами.
Гном вставав вночі, йшов містечком. Знаходив потрібний будиночок і вішав теплі шкарпетки на двері. А зранку винахідник знаходив їх та дуже радів, бо кожен в королівстві знав, що таким чином король відзначає видатних гномів.
У свій час дістав такі шкарпети пекар Густав, за винахід грибних булочок.
Мав теплий подарунок і Ігнацій, за його повітряну кулю.
А цього разу король дізнався про винахід дівчини Ліри з Озерного Містечка.
Вона спочатку придумала, а потім і побудувала на річці цілий водяний млин. Вода крутила величезне дерев'яне коло і кам'яні жерна перетворювали зерно на борошно.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Тепер гноми не мусили купувати його у степових котів. Принаймні в тій кількості, що вони купували раніше. А значить буде більше булочок. І котам буде простіше, бо вони не встигали змолоти стільки борошна, скільки потребували гноми.
Так королю сподобалася ця ідея, що він вночі вирушив у дорогу до Озерного Містечка.
Довго ходив і шукав будинок Ліри, аж поки не натрапив на милий дерев'яний будиночок, що стояв недалеко річки.
Біля дерев'яних дверей висів ліхтар. Карл причепив шкарпетки й посміхаючись хотів вже вирушати додому, як хтось схопив його за руку.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Перед ним стояла чарівна молода, а ще і руденька дівчина.
Виявляється, що Ліра вночі встала перевірити, чи працює її млин.
Працював він пречудово.
Повертаючись додому вона побачила, як хтось щось робить біля її дверей. Вона подумала, що це крадій і схопила його за руку - бо вона була не з боягузів.
Коли з'ясувалося що це король, який приніс їй шкарпетки, вона дуже зраділа. Та не через те що отримала нагороду, а скоріше через те, що вона стала першою, кому вдалося піймати короля за цією справою.
Тоді Ліра запросила короля на вранішній чайочок, бо по ночах ніхто не п'є чайочки.
А король так взагалі як побачив красуню, то одразу закохався, тож на чайочок з ранку залюбки приїхав.
Ще багато разів вони пили чай і дивилися на роботу млина.
А потім взяли й одружилися.
Було пишне весілля і багато-багато гостей. Навіть гобліни прислали свою делегацію. Їх так вразила красуня королева в білосніжній сукні, що вони подарували їй кришталевий кулон, що як вважалося в гоблінських лісах, дарує щастя і довголіття.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Так до лісних легенд трапила історія про короля, який дарував своїм підданим шкарпетки.
Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. А від того часу гноми на заручини дарують своїй дівчині теплі шкарпетки. А король і королева вже вдвох ходять по ночах і нагороджують винахідників.
