На Озерне Містечко насувалася з озера чорна-пречорна хмара.
Спочатку гноми подумали, що буде буря, та коли хмара досягла міста, вони зрозуміли, що навряд чи це злива
Місто затягнуло чорним туманом. Від нього щипало очі та хотілося кашляти.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Навіть старенький Ігнацій у свій телескоп перестав бачити зірки - таке чорне зробилося небо.
"Мабуть, горить ліс на тій стороні озера" - подумав він.
Озерні гноми теж запереживали. Наче чорна хмара нічого поганого й не робила, та варто було сплавати та подивитися, чи не загрожує Озерному Містечку небезпека.
Спорядили човна. Натягнули вітрила.
Найкращими озероплавцями в Озерному Містечку були наші старі знайомі: Маркус, Рауль і Педрі. З ними взявся плисти і їхній друг гоблін Чу.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Обов'язково взяли з собою грибного гном'ячого супу та улюблених булочок.
Ближче середини озера повіяв вітерець, що трохи розвіяв хмари й стало видно їхнє джерело.
На горизонті чітко було видно високу гору, з якої течуть вогняні ріки. Її вершина розкололася і горіла червоним вогнем.
Хлопці якраз пропливали біля скелі русалки Фіми.
Та побачила човна і висунула з води свою милу голівку.
