Легенди Гном'ячого Лісу

Історія 20. Чарівні яблука.

Одного дня Гутьєрес зустрів у таверні гнома мандрівника, на ім'я Рольф.

Місця в таверні майже не було, тож вони опинилися за одним столом. 

Мандрівник розказував про свої пригоди. Як він був у пустелі на самому півдні, в горах на півночі, а також в гоблінських лісах.

Саме в гоблінських лісах в гнома закінчилася їжа. Тож довелося їсти те що там росте. 

Все було таке знайоме і водночас зовсім інше. Голуба морква, на смак як риба. 

Жовті дикі помідори. 

Та найбільше його вразили фіолетові яблука, після яких дуже дивно почуваєшся - з'являється легкість в усьому тілі, тільки наступного дня болить сильно голова. 

Та ці яблука були такі смачні, що мандрівник назбирав їхніх зерняток, щоб посадити вдома.

Гутьєрес запропонував обмін - він нагодує Рольфа обідом, а той подарує йому декілька зерняток.

Повернувшись додому, Гутьєрес одразу ж посадив ці зернятка на своєму подвір'ї. А на ранок, здивований, побачив, що деревце не тільки проклюнулося, а було йому вже майже по пояс. 

Ще через день воно стало вище його голови. А на наступний - між фіолетовим листям вже фіолетові яблука звисали над дахом гном'ячого будинку. 

"Ну що, треба спробувати!" - подумав Гутьєрес.

І з'їв одне. 

Настрій покращився, а в тілі з'явилася обіцяна легкість. 

Гном цілий день займався своїми домашніми справами. 

А на ранок прокинувся зі страшенним головним болем.

"А що, якщо я з'їм ще одне?" - розмірковував гном.

Головний біль одразу ж пройшов і знову повний сил Гутьєрес вирішив, що щось тут не так. 

Треба відправитися до лікаря миша Густава.

Коли гном постукав до малесеньких дверей лікаря. 

Звідти вийшло кілька мишей. 

В гостях у Густава були його друзі, брати Мартін і Лоренцо.

- Цікаво, що в нього трапилося? - запитався Густав у Лоренцо.

- Я можу побігти по кота Генріха - нехай він перекладає, - запищав у відповідь Лоренцо.

- Так, стійте! - зупинив гном мишей, - А як так сталося, що я розумію вашу мишачу мову?

- Хм, дивина! - здивувалися миші втрьох. - Розказуй, що відбувається і чого ти взагалі до нас прийшов.

- Вся справа в тих яблуках, - відповів Гутьєрес і розказав всю історію про мандрівника Рольфа і його яблучне насіння, - Тільки після них страшенно болить голова. 

І він дістав з кишені один фіолетовий фрукт.

- Хм, може ці яблука дозволяють розуміти мишачу мову? - запитався лікар, - Дай но мені сюди.

Миш забрав яблуко, заніс його додому.

- Йди додому і нікому про них не розказуй, а я спробую дослідити, що це за фрукти.

Гном повернувся додому. На наступний ранок голова боліла ще більше, ніж після першого яблука. 

Можна, звісно, з'їсти третє, щоб біль пішов, але що тоді буде завтра?

У двері постукали - на порозі стояв миш Густав.

- Подивився я що це яблука, знайшов про них згадку в старій лікарській мишачій книзі й навіть спробував з'їсти, - сказав миш гном'ячою мовою до гнома.

- Я думаю, ці яблука дозволяють розуміти гномам мишей, а мишам гномів. Тільки чим більше яблук з'їси, тим більше наступного ранку болить голова. Тож мій вердикт - їсти їх не варто, бо може бути від них дуже кепсько.

- Тож я пропоную дерево це зрубати, щоб не було спокуси наїстися цих смаколиків. 

Гном не хотів рубати дерево - так йому сподобалися яблука. 

- А ще, я думаю, що якщо довго їх їсти, то ти розучишся говорити гном'ячою, а будеш говорити тільки мишачою мовою, - додав Густав.

Цього Гутьєресу, звісно не хотілося, тож він погодився, що яблуню треба зрубати. Яблука хоч і були дуже смачні й корисні, та також були дуже небезпечні. 

На всяк випадок миш Густав забрав собі декілька зерняток додому.

Так до лісних легенд трапила історія про чудодійні фіолетові яблука з гоблінського лісу.

Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. 

А гноми досі пам'ятають, що не варто їсти все підряд, бо потім може бути дуже погано. 

І коти далі можуть підпрацьовувати перекладачами в лісовому королівстві.