Цього року видалася дуже холодна зима. Випало стільки снігу, що озерні гноми навіть і не пам'ятали, щоб стільки колись було.
Дорога до Лісового Містечка була ціла засипана снігом. Та й озеро почало замерзати, через що рибалкам довелося відкласти свої вудочки до часів, коли хоч трохи потеплішає.
Оскільки дорогою не можна було користатися, то до озерного містечка пекар Густав припинив привозити свої свіженькі булочки.
Все не теплішало. А снігу ставало дедалі більше.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Спочатку почали закінчуватися свіжі гриби. А скоро підійшов кінця і запас сушених грибів. Гномам майже не було що їсти. Вони навіть випили весь томатний ель.
Одного дня через сніг до них засніженою дорогою дошкандибав кіт Гюнтер. Він був дуже тепло вдягнений. Але тим не менш його шалик цілий покрився льодом.
Окрім того, що коти важать значно менше ніж гноми, Гюнтер ще й мав на своїх лапках дерев'яні снігоступи, що дозволяли йому хоч якось ходити по глибокому снігу.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Кіт прийшов провідати гномів Озерного Містечка, бо переживав, чи з ними все гаразд. І не дарма. Напівголодні гноми потребували допомоги.
Тож Гюнтер кинувся до Лісного Містечка.
Король Карл наказав гномам почати розчищати засніжену дорогу. Та справа йшла дуже повільно. В такий спосіб вони будуть прибирати сніг аж до самої весни.
А їхнім друзям в цей час нема що з'їсти!
Тоді Ігнацій запропонував свою допомогу. Він якраз закінчував майструвати нову вдосконалену повітряну кулю.
Тепер кошик був більше схожий на човен. Для керування був поставлений штурвал, що керував гвинтом позаду кулі. Щоб рухатися вперед, чи назад, треба було швидко крутити педалі. А щоб куля почала опускатися вниз на землю гном змайстрував спеціальний краник, що випускав з кулі повітря.
Тож гноми завантажили до коша торби з булочками, мішки з грибами й вугілля, щоб топити пічку повітряної кулі.
Повітряний пристрій ще жодного разу не підіймався в небо. Тож це був перший випробовувальний політ.
Король особисто сам відв'язав мотузку, що тримала кулю і вона повільно почала підійматися вгору.
Густав крутив педалі, а Ігнацій керував повітряним човном.
Нагорі було ще холодніше ніж на землі, тож на бородах гномів з'явилися аж цілі бурульки. Ігнацій стукотів зубами, але штурвал не відпускав. Густав швидко-швидко крутив педалі, тож йому було трошечки тепліше.
Зовсім швидко вони згори побачили засніжене озерне містечко і замерзле озеро.
Коли гноми зависли над містом, Ігнацій перекинув через борт якір, відкрутив краник і вони почали опускатися.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Здивовані озерні гноми спостерігали, як до них з неба спускається щось велике. Дехто подумав, що це прилетіло летюче місто. Оскільки ніхто не знав, чого чекати від мешканців цього міста, гноми озброїлися великими дерев'яними ложками та приготувалися до бійки.
Аж тут з човна весело вистрибнув Ігнацій. Всі дуже зраділи, що лісові гноми прийшли їм на допомогу.
Була зварена ціла каструля святкового грибного гном'ячого супу. А ввечері друзі відправилися додому.
Ігнацій і Густав ще декілька разів за зиму привозили їжу до Озерного Містечка, аж поки навесні сніг на дорозі не розтанув.
Так до лісних легенд трапила історія про Ігнація і повітряну кулю, що нарешті могла нормально літати й не просто літала, а ще й рятувала гном'ячі життя.
Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. А дуже скоро Ігнацій відправився своєю кулею на північ на пошуки летючого міста.
