Підписаний документ

2 Частина

Пройшло багатецько років з їхнього розриву стосунків, майже одинадцять років, за ці одинадцять років він ні разу не написав Емір, не подзвонив, не дав вісточку або натяк, до він є. Емірі розуміла у перші три роки, що ніхто їй не напише, але надія всеодно була та так проходило і чотири роки, і п'ять, і шість, і от майже одинадцять, ні слуху, ні духу. Емірі стала, як і хотіла відомим дизайнером одягу, точніше модельєром, реалізувалася у житті та у вищому світі, якщо це так можна сказати, вона мала усе чого забажає, але вона була на самоті. Декілька років тому вона не бачила у цьому, щось погане, але хочеться прийти додому, щоб тебе хтось зустрічав вечерею або обіймами. Емірі довго про це думала та завела собі кицьку, а згодом і собаку, доберман на ім'я Лінк та киця, яка відзивалася на кличку Міка, Міку вона знайшла коли ще жила у Америці, бо саме там будувала кар'єру, знайшла на смітнику, якийсь дід викинув оце миле котенятко, але вона його підібрала та принесла додому. Міка це була наставником для Лінка, вона була старша на рік, а той був ще щенятком, тому Міка обороняла, як свою дитину, іноді це було мило, а іноді бісило, коли Емірі хотіла узяти його на прогулянку та все-таки виходила, але з обома, так, кішка та собака. Емірі була не типічним модельєром, вона не любила людей хоча з ними співпрацювала, тим більше, що вони це прямий заработок дівчини, тому вона мусила йти на роботу і контролювати процес, хоча вона могла вільно не приходити у офіс тижднями, але були дні коли вона так і рвалась на роботу, лише здоров'я підводило.

Пройшло багато років з того моменту, як вона була у Японії, вона хотіла поїхати у Токіо чи Йокогаму, аби у Японію, але у неї були десятки контрактів, які вона добровільно підписала, хоча їй було у задоволення. Їй надіслали перший контракт у Японію, їй звісно присилали документи для роботи у Японії, але вона не хотіла відчувати усю ту атмосферу, яку давала Японія ще у часи, коли вони були разом із Ріндо, а зараз усе по-іншому, вона нібито відпустила його, але у серці десь далеко далеко, всеодно є частина, час кохала її колишнього. Зараз вона усвідомлює, бо раніше вона усе заперечувала, дівчина забула про нього, реально бо жодного разу не випливав у неї у голові, це була робота алкоголю. 12 січня вона прилітає у місце народження аніме, її квартира зберегла той самий спокій та спогади, хоча її треба відмити від пилу та бруду, який накопичився за ці всі роки. Емірі відмивала квартиру три дня та ходила по старим вулицям де згадувала Манжиро та Дракена. "Цікаво Майкі та Дракен змінилися?" - було у її думках, вона ходила по закинутим будинкам де були різні графіті, Японія дуже змінилася за цей час, але її атмосфера ніяк, усі кудись спішать та лише вона йде непоспішаючи нікуди. Шістнадцяте січня закінчилося, тому вона йшла додому де чекали її домашні улюбленці.
Якщо сказати, що у Ріндо нічого не змінилося то це очевидна неправда. Ріндо став багатшим, впливовішим, розумнішим та не загубив хватку в ударах, от якраз зараз вони б'ють людину, яка вкрала документи з клубу та передала їх конкурентам. Ці люди - пацюки, яких потрібно травити, звісно можна було просто звільнити, але так не цікаво та щось давно вони нікого не били. Ран сидів та дивився на його сім'ю, а точніше на фото де було зображено його дочку, сина та дружину, хоч у старшого Хайтані і була дружина, але він не був пацюком, який крав документи та передавав їх, його дружина це давня подруга Емірі, але вони про їхню дружбу нічого не знають, бо сенсу це розказувати не було, та як говорив Ріндо - "Усе, що було в минулому, залишається у ньому" - щоправда тоді він би не шукав людей схожими на його Емірі та він давно зрозумів, що їй немає заміни, хоч скільки не шукав, тому йому потрібно було її відпустити, але серце та душа пам'ятала почуття, які він відчував до неї та і зараз він її кохає.

От вона тиждень вже у Японії, японський акцент почав з'являтися, тому не було питань на зустрічі. Ця зустріч була для того, аби зробити лінійку одягу, а саме традиційного, вона таке ніколи не робила та усе потрібно спробувати у цьому житті.
- Так, я вас зрозуміла, уся колекція повинна бути готова до наступного року, бо я хочу, щоб навіть японці зрозуміли на скільки їхній одяг може бути неперевершеним.- зустріч була із кравцями, які будуть шити колекцію, хоча б перші кімано та юкати. Усі на щастя зрозуміли, їхню задачу та вона роздала аркуші де були начерки ескізів. Деякі юкати були дивні та гарні, надто незвичні, але ніколи не пізно таке пошити, тож усі взялися за роботу. Вона вийшла із спокійною душею, бо ніхто не чіпав її мізки, бо у інших країнах вона повинна була пошити, а потім кравці розбирають сукню та зшивають то усе разом. Сівши у автівку вона поїхала у район Мінато, добре, що не у Раппонґі, хоч зустріч була у Шібую та їхавши додому одна автівка криво їхала, але, наче нормально, а наче криво, тому вона писигналила, але їй хтось показав фак, хах, дуже доросло. Емірі вирішила побачити цю людину, яка показала їй середній палець, їхавши за автівкою, вона їхала у сторону Раппонґі, але вона всеодно їхала за машиною. Нарешті машина зупинилася на парковці, вона вже вставала з салону машини та побачила, що до автівки підходить дівчина на високих підборах та у короткій сукні, Емірі любила більш офіційний стиль, хоча раніше полюбляла щось вільне, як і Ріндо у ці часи. Вона стояла, як вкопана коли побачила хто виходить з автівки, а саме її колишній - Ріндо Хайтані. Вона не могла сказати ані слова, він обійняв її талію та затягнув у поцілунок, вона впізнала його по тату, яке продовжувалось, але на ньому була сорочка, тому тату, яке було набите на пів тіла не було видно, але його хитрі очі, немов аметисти, його фірмова посмішка, яка кожен раз супроводжувалася солодкими словами на вухо. Вона мала усього його, але він вирішив розійтися та зараз бачить його та його "подружку".
Ріндо відчував, що на нього хтось дивився та вирішив розвернутися, але він побачив її, її погляд, її тіло, хоч він ніколи її не хотів знаходити, але він шукав їй заміну, навіть зараз біля нього стоїть чергова заміна, вони обидвоє завмерли, ніби вони пустили коріння у землю, як дерево, вони мріяли та навіть не думали, що отак зустрінуться та Емірі бачила, що він її розглядає хоча зараз його увага повинна бути на іншій дівчині, Емірі здалося, що вона була трохи схожа на неї. Модельєрка просто сіла у автівку та поїхала додому, Ріндо запам'ятав номера, тому без проблем їх проб'є.
-Любий, це хто? - її губи говорили огидно, він не хотів бачити перед собою нікого, лише її.
- Не зважай, це дівчина моя колишня дівчина, але я зараз тебе відвезу додому. - мовчки сівши вони рушили, але у думках Ріндо, що у думках Емірі були вони обидвоє, навіть через десять років вони всеодно кохали один одного.