Підписаний документ

7 частина

Вони продовжили поцілунок який відбувався на колінах Ріндо, але от незадача, бо його старший брат зайшов у кімнату та начебто усе добре, але нікому з них не було комфортно, а кому буде? Вона якомога швидше злізла його колін та  продовжила малювати, а той різко встав та пішов до дверей, точніше до брата, бо той надто багато побачив, вони зажди думали, що щастя любить тишу, але Ран її не любить, ну як і Ріндо. Як тільки вони вийшли з кабінету та закрили двері, він провів його подалі від дверей та почали розмову, хах, Ран прекрасно розумів, що він перервав майбутній інтим з Емірі, але він не знав, тому фіолетово-волосий надіявся, що його пожалкують та по очам Ріндо цього не можна було сказати. Очі Ріндо видавали лише одне - гнів, гнів на брата який тільки що перервав такий момент з коханою, думка про те, що у них щось могло получится заводило Ріндо, той надто хотів, аби вони були разом.

- Ран, тебе не вчили стучатись? Ні, я все розумію, це наш клуб та ти тут керівник, але коли ти бачиш, що я йду з Емірі у кабінет можна було постучатись, м? - у його голосі можна було почути нотки дратівливості, яка не була прихована, Ран любив цю сторону Ріндо, котру той показував нечасто, бо це можна було почути у адрес Емірі, або брата. Ран стояв та прекрасно розумів ситуацію та зараз він зіпсував усю малину Ріндо.

- Я усе розумію, але я що знав чим ви будете займатися? Ні, не знав, тому не стучав та то таке, мені потрібні папери від бухгалтерського відділу, вони казали, що віддавали тобі, тому я тут. - загарчавши Ріндо пішов у кабінет та бачив легкий рум'янець на ланітах дівчини, що заставляло його непомітно для себе посміхнутись, вийшовши той протягнув документи та пішов назад у кабінет, а Ран стояв як вкопаний, давно він не бачив такого брата, хоча може це на краще. Ріндо розвернувся та пішов у кабінет, хоч він і був злий на брат а та всеодно довго не міг ображатися, йому потрібно просто відійти, як кажуть - потрібен час. Дівчина сиділа та її ланіти покрились червоною фарбою, скільки б часу вона не хотіла піти вмитися, але по ту сторону дверей стояли двоє Хайтані, хоч вона їх не боялася, але всеодно якось боязно, коли Ріндо вивів з кабінету Рана вона скористалася за палаючі ланіти, аби заспокоїти почервоніння, але це не вдалося та через пару хвилин хлопець повернувся, а вона так і залишилася з червоними ланітами, вони ніяк не могли почати розмову, мабуть через те, що їм було некомфортно.

- Я мабуть піду, гарного тобі дня. - за одну мить між ними був бар'єр у вигляді двері, але той міг її зломити у будь-яку мить, якщо звісно захоче, тому він легко відпустив її, а вона поки спускалася замовляла таксі, але сьогоднішній день пішов зовсім не так, як вона хотіла, бо на летів офіціант з кавою та за одну мить її біла блузка стала ніжно коричневою, що не дуже сподобалося дівчині, але застогнавши вона пішла на вихід, а той хлопець, який розлив на неї каву стояв та не рухався, йому було соромно, але єдине, що він зробив це витер підлогу від залишків кави та узяв новий напій поніс керівництву.