Стосунки - наше прикриття

2

-Проходь, - пускає омегу в кімнату Юнгі.
-Можеш сісти на дивані, або на пуфі, або.. Короче, сідай де хочеш.

-У тебе так затишно тут.

-Ще б пак, сам взявся переробити кімнату під себе, бо батьки, схоже, переплутали рід дитини.

-Хіхіх, - посміхнувся Чімін, прикриваючи долонею обличчя, від чого видно було лише його прикриті очі.
-І що ж саме було не так?

-Рожеві шпалери, косметичний столик і три дзеркала. Таке враження, що тут мав жити мій тато, а не я. Це він любитель такого, - Чімін знову посміхнувся, прикривши обличчя.
-Твоїх очей не видно, коли ти посміхаєшся, - від чогось серйозним тоном сказав Юнгі і Пак залився рум'янцем, починаючи розглядати кімнату.

-А це що? - показує пухкеньким пальчиком омега на проектор на стіні.

-Це проектор. Не даром одну стіну я залишив у білому кольорі.

-Кльово. І ти можеш, як у кінотеатрі, дивитися фільми? - заворожено дивиться на альфу.

-Хочеш побачити? - чомусь Юнгі захотілося ще більше здивувати його. Хоча омега абсолютно точно його не цікавив. Ну, може, зовсім трішки. Просто у нього такі смішні маленькі пальчики, великі щенячі очі.. і за ним просто цікаво спостерігати, нічого більше.

-А можна? - о боже, цей погляд...

-Йди сюди, - зве до себе на ліжко.
-Вмощуйся зручніше, зараз я налаштую кінотеатр.

-Юнгі! - чується голос батька.
-Спускайтеся вечеряти.

-Блін. Ладно, йдемо вечеряти, потім подивимося щось.

-Ну що, синку, як поспілкувалися?

-Як люди? - дивиться здивовано на нього Юнгі.

-Хахах, - починає сміятися омега Кім.
-Юнгі, ти мені подобаєшся все більше.

Хлопець якось криво усміхнувся на це і сів за стіл.
Дорослі жваво обговорювали щось своє: батько з Джуном робочі моменти, а тато, зі все ще невідомим омегою, обговорювали, яким чином можна звести своїх дітей. Юнгі, почувши трохи їхньої розмови (не те щоб вони намагалися дуже тихо обговорювати плани по створенню Мін-Кімів), вдавився соком і, беручи серветку, вивернув бокал вина на Чіміна, який сидів поряд.

-Господи, кмхм, пробач, - все ще відкашлюючись, просить вибачення в омеги.

-Нічого, ти всього-навсього затопив мої улюблені штани, - посміхнувся трохи сумно Чімін, дивлячись на Юнгі.

-Чімін! Він ледь вдавився. За які штани може йти мова взагалі?! - витирає сину брюки омега Кім.

-Пробач, хтось так гучно обговорював те, що хоче нашого союзу, так, тату?! І я, от, трохи не стримався, - Чімін на це лиш рум'янцем залився і опустив голову.
-Ходімо, я знайду тобі щось переодягнутися. Дякую за вечерю. Було ду-уже смачно. Чімін, піднімайся в кімнату, я зараз прийду.