Стосунки - наше прикриття

11

-Мені не почулося?

-Не почулося, правда, Чімін~і? - нахиляється до вуха омеги і шепоче:
-Чого ти мовчиш, підіграй мені.

-Угу, - тихо і трохи заторможено підтверджує Пак і трохи посміхається Ддину.

-Джун! Джун~і! Вони зустрічаються! Ура-а! - пригає від щастя Кім і обіймає «пару».

-Мені вже час, - виривається Юнгі.
-Завтра ще в університет, тому я буду їхати вже.

-Добре, я вам дам час попрощатися тоді. Ви не соромтеся, я не дивлюся. Піду розповім Джуну! - натхненно каже і йде до будинку.

-Завтра на ту ж годину біля студії, буду чекати внизу. Бувай, - альфа розвертається.

-Юнгі, тато дивиться. Можеш.. можеш мене в щічку поцілувати? - на межі чутності просить із заплющеними очима. А соромно як..
-Він від мене не відчепиться. Але якщо ти не хочеш, я щось придумаю.

-Йди сюди, - тягне молодшого до себе за шию і залишає легкий поцілунок на лобі.
-А тепер іди, - Чімін, опустивши сором'язливо голову, поплентався додому.

-У-у, які ви милі, я не можу, - обіймає сина Джин.

-Тату, відчепися. Мені ще домашку доробити треба.

-А ну розказуй, де ви були.

-Батьку, рятуй мене, - бачить омежка Джуна.

-Джин, ну чого ти причепився до нього. Захоче, сам все розповість. Чімін~а, йди доробляй домашнє і лягай, вже пізно.

-Дякую, батьку, - цілує в щоку і біжить в кімнату.

-От що це ти заладив переривати нашу розмову? - обурюється Джин на чоловіка.
-Піду Мінхо зателефоную, розповім йому новину.

                                 У Мінів 

-Синку, це ти? - чує Юнгі, тільки-но переступивши поріг будинку.

-Так.

-Як провели вечір?

-Непогано, - проходить альфа у вітальню.

-Нічим не хочеш поділитися?

-Я нічого не їм і з Чіміном ми не зустрічаємося, - дивиться на Мінхо.

-Тоді для чого ця вистава?

-Батько вдома?

-Так, у себе в кабінеті. То що?

-Чімін хоче танцювати, боїться розповідати про це батькам. Узгодили з хлопцями, що він може з нами бути і все.

-А до чого тут стосунки?

-Щось йому ж треба буде говорити батькам кожного вечора, краще хай вони думають, що ми зустрічаємося. Тільки якщо вже і ти про це знаєш, будеш нас прикривати, - посміхається.

-Ти паскудник, Юнгі, - сміється Мінхо.
-Гаразд. І які у нього успіхи?

-Поїде з нами на змагання.

-Яке ще змагання? - насторожився старший.

-Міське змагання талантів. Навіть не думай мене відговорювати чи ще щось такого типу. Я налаштований серйозно.

-Сину, ти ж знаєш, що я тебе підтримую? - посерйознішав омега.

-Знаю.

-Я хочу, щоб ти займався тим, що тобі подобається і я дуже радий, що ти знайшов себе в чомусь. І якщо ти не проти, я б прийшов подивитися на вас, - сумно посміхнувся Мінхо.

Юнгі завжди знав, що омега на його боці, а те, що він не розповів Тхану про вечірні заняття сина, збільшило віру в підтримку від тата. І від цієї розмови у Міна молодшого щось защемило всередині. Він підсів до Мінхо до обійняв його.

-Я буду щасливий бачити тебе там. Дякую, тату.