Стосунки - наше прикриття

15

********

Чімін вискочив із кінозалу, побіг до вбиральні і тільки тоді зміг присоромлено видихнути.

-Чорт, якого .. - дивиться на випуклість в паховій зоні. Він тягне донизу бігунок, запускає руку в білизну і, притискаючись лобом до дверей кабінки, судомно видихає.
В уявленні спливають дії, зроблені кілька хвилин тому. Поцілунок, чужі м'які губи, настирливий язик альфи, одне на двох дихання.. Чіміну вистачає десяти хвилин стимуляції, щоб досягти піку. Він приводить дихання до порядку, виходить з кабінки і бачить у дзеркалі своє почервоніле обличчя. Підходить до умивальника, миє руки, вмивається і протирає обличчя серветками. А що далі? Сенсу вже повертатися в кінозал немає, фільм от-от закінчиться. Омега виходить із вбиральні, прямує до кафе поряд і робить замовлення.
Довго чекати не доводиться, Юнгі через п'ять хвилин підходить до нього з речами.

-Я перекусити взяв, ходімо? - звертається Чімін до альфи, не дивлячись на нього.

-Ти в нормі? Не варто хвилюватися через це.

-Все ок, я ж не втік додому, - хмикає Пак і йде до столиків.
-Фільм закінчився?

-Ще ні, але там кінцівка зрозуміла. Думаю, немає сенсу там сидіти. Тато чекає нас на вечерю, тому можемо прогулятися ще і поїдемо.

-Гаразд. Блін, а для чого я на ночівлю відпросився тоді? Я поїду додому, а татові щось збрешу. Скажу, що посварилися, - відпиває каву.

-Ти з глузду з'їхав? Він же ж мене на шматки порве. Чи ти думаєш, я не бачу, що він на мене голодним вовком дивиться? Тільки й чекає, поки я десь проколюся, щоб мене з'їсти.

-Якби так справді було, він був би проти наших «стосунків» - хіхікає Чімін.

-Поїхали сьогодні до мене, нас всеодно мій тато чекає. А завтра ми всеодно їдемо до тебе ще на ночівлю. От весело буде, - хмикає Юнгі.

-Я не спеціально. Ой, це ж завтра ще на тренування.

-Завтра відбій. Хлопці передивляться розклад, напишуть в групу.

-В сенсі передивляться? От тільки не кажи, що це через мене.

-Не скажу, бо це Для тебе. Якщо не хочеш думати ти про себе, за тебе будемо робити це ми.

-Я додому, - підскакує з місця розсерджений Чімін.

-Та перестань ти вести себе як маленький, - перехвачує Пака поперек живота і садить собі на коліна.

-Пусти мене, - омега навіть не пручається. Знає, що його всеодно не пустять.

-Я не буду повторювати ту саму причину, але тобі варто подумати про це. Інакше тобі прийдеться прийняти те, що я тебе не пущу більше в зал.

-Це жорстоко!

-Якщо по-іншому ти мене не чуєш, буде так. Допитай каву і підемо.

-Якщо я вже став заручником такої ситуації, то і від тебе дещо вимагатиму, - хитро так прощебетав омега.

-Кажи. Якщо це, звісно, в мірі адекватного.

-Те, що ми робили сьогодні, - повертається до Юнгі в пів оберта.

-Що саме? - підіймає брову.

-Поцілунки.

-Чімін, тобі гормони в голову вдарили? - бере чуже обличчя в руки і заглядує в очі. Омега переводить погляд на чужі губи.

-Без зобов'язань. Просто.

-Я би погрався з тобою, малий. Але це може тобі ж вилізти боком. Тому придумай щось інше.

-Ні, - нахиляється до чужого обличчя і торкається губ. Чімін починає цілувати, а Юнгі не відповідає.

-Перестань, - просить Мін.

-Ти не можеш мені відмовити, інакше зіштовхнешся з люттю мого татка і не зупинка мене.

-Ти добре шантажуєш. Але я тебе попереджав, - і цілує.

Юнгі не хотів, щоб молодший до нього прив'язався. Боявся, що для того ці ігри можуть перерости з «просто» в закоханість чи щось того типу. Мін не дає ніяких надій, але хіба почуття - те, що запитує дозволу, перш ніж з'явитися?